Талановитий художник та графік зі Станиславова тішив своєю творчістю Чернівці, організовував виставки в Нью-Йорку, ілюстрував книжки та, врешті, осів у Парижі. Парадоксально, що більшість його творчості збереглась в музеях Франції, Ізраїля, Польщі та Америки. В той час, як в Україні лише одну картину митця можна побачити в Художньому музеї Чернівців, пише frankivski.info.
Дитинство та юність
Артур Кольник народився в Станиславові під Австро-Угорщиною, в травні, 1890 року. Батько обіймав посаду бухгалтера в місцевому банку, а мати керувала власним магазином одягу для жінок. Після того як малий Артур закінчив початкову школу, то поступив до гімназії, де його поглинуло захоплення мистецтвом.
Після закінчення гімназії, прийшов час визначитись з подальшою освітою. Тривали довгі суперечки з батьками, які хотіли, аби син вчився на лікаря. Втім, молодик таки домігся вступу до Краківської академії мистецтв. Там він здобував освіту на спеціальності з живопису. І не прогадав. За нетривалий проміжок часу, Артур став одним із кращих студентів Ю. Мехоффера. На останніх курсах навчання Кольник неодноразово брав участь у виставках від краківського Об’єднання єврейських художників та скульпторів.
В 1913 талановитий художник закінчив Академію зі срібною відзнакою. Час, перед початком Першої світової Артур присвятив пошукам натхнення. Він подорожував Галичиною та збирав матеріал для майбутньої творчості.
Втім, початок війни змінив плани Кольника. Він отримав звання офіцера, та подався воювати на фронт. Поранення під час бою занесло Артура до Відня. Там його чекало важливе знайомство з І. Кауфманом. Кауфман став для Кольника наставником та покровителем під час війни. Завдяки цьому чоловіку, юний талант міг відвідувати уроки у Віденській академії мистецтв. Кольник навіть організував, в ті буремні роки, власну виставку у Віденській галереї.
По війні
В 1919 році Артур Кольник переїхав до Чернівців, котрі на той час були анексовані Румунією. Там він активно брав участь у літературних єврейських колах та став досить помітною фігурою в місті. Він був першопрохідцем гуртка ентузіастів їдишської культури. Головував у тій спілці письменник та педагог Е. Штейнбарг.
У 1920 Кольник став одним із керівників Художньої секції Культу-Ліги в Чернівцях. Під його супроводом було організовано численні виставки, видавалась література на мові їдиш.
Культурне середовище, в якому тривалий час знаходився Артур Кольник, дуже добре на нього вплинуло. Він почав багато та з натхненням працювати, малювати натюрморти, портрети, пейзажі. Самостійно навчився робити ксилографію (ілюстрація на дереві). Артур також зробив ряд ілюстрацій до перших видань казок Е. Штейбарга “Крізь окуляри”, “Байки”. Також Кольника захоплювала сценографія, декоративно-ужиткове та монументальне мистецтво.
Зі спогадів самого художника, він вважав, що в Чернівцях пройшли його кращі, наповнені творчістю, роки. Він плідно працював, втілював на полотні нові ідеї, котрими надихнувся у Відні та Кракові. Також Артур роздумував, який вплив на нього мали методики А. Сезанна, котрий був одним зі засновників постімпресіонізму.
В 1918, 1922, 1926 Кольник організовував власні виставки в Чернівцях. На початку 1921, спільно з художником Р. Рубіном, двічі демонстрував свої картини у Нью-Йорку.
Переїзд до Парижа
Втім, творчості та життю митця стало на заваді недружнє відношення румунської влади. Так, Артур зі сім’єю переїхав до Парижу в 1931 році. Французькі мистецькі кола зустріли митця зі Станиславова дуже холодно. Паризька школа на чолі з Пікассо, Шагалом, Сутіном, на той час, вже віджила свій героїко-романтичний період. Митцю, аби уникнути фінансових труднощів, довелось на роки забути про власну творчість.
Артур Кольник поринув у роботу, аби забезпечити власну сім’ю. Дружина давала уроки гри на фортепіано. Сам митець малював ілюстрації до газет, присвячених моді. Але це, як виявилось, пішло художнику лише на користь. Йому не довилось прогинатись під тиском нехарактерних для нього художніх віянь. Він зберіг власну самобутність та оригінальність.
Втім, була і негативна сторона свідомої відмови від мистецтва. Артур пережив глибоку духовну кризу, котру сам називав драмою свідомості. В 1935 митець знову повернувся до занять живописом. До початку Другої світової постійно виставляв свої роботи в паризькому автосалоні “Тюїльрі”. Також його картини можна було побачити в Буенос-Айресі, Лондоні.
Виявлення власного бачення світу Артуром Кольником теж змінилось. Раніше, у своїй ранній творчості лише зрідка зображав національну тему. У Парижі він присвятив власні творіння відображенню повсякденного життя, побуту, традицій євреїв Східної Європи.
Мистецтво
Специфічне виявлення Кольника реалізувалось через графічну мову. Йому були властиві напружені, експресивні контрасти чорного та білого. В 1934 створив три альбоми гравюр: “Під циліндром”, “Творіння Гросбарда”, “Перетворення мелодії”. Також намалював дванадцять ілюстрацій до “Персонажів” Гросбарта.
Артур Кольник активно ілюстрував книги, переважно, єврейських авторів. Серед них були: Е. Штейнбарг, Я. Штернберг, І. Мангер, М. Шульштейн. Також відомі його дереворити. Зокрема, цикл ілюстрацій до “Мандрівок мелодій” І. Переца. В період життя у Парижі, неодноразово, заявляв про себе як про майстра станкової та книжкової графіки. В 1952 отримав міжнародний “Prix Chaban”.
Під час Другої світової Кольник зі сім’єю перебував у таборі “Расебеду” у Верхній Гаронні, Франція. У 1948 нарешті отримав французьке громадянство. Також був одним із членів Асоціації єврейських художників і скульпторів.
В 1962 великим успіхом відзначилась його персональна виставка в галереї “Creuze” в Парижі. Про Артура Кольника було видано книжку. За життя таку честь отримувала невелика кількість митців Паризької школи. Автором став відомий, на той час, критик М. Готьє.
Окремої уваги також заслуговувала виставка в Тель-Авіві 1968 року. Вона виглядала як певний підсумок творчості митця. Перед публікою постали 130 картин художника. Серед них були малюнки та гравюри.
Багато робіт митця, на жаль, було втрачено при переїздах та під час воєн. Втім, збережену частку творчості Кольника досі можна побачити в музеях Франції, Польщі, США, Ізраїля. В Україні єдина його робота виставляється у Чернівецькому художньому музеї.
Основними напрямками творчості Кольника були: станкова та книжкова графіка, живопис. Портрети, пейзажі, натюрморти писав у стилі постмодернізму. У творчості прослідковується вільне трактування простору, геометризоване вирішення форм, експресивна гра ліній та контурів.
Персонажі з картин та ілюстрацій Кольника виглядають досить кутастими, незграбними, навіть карикатурними. Втім, притягують погляди та викликають симпатію. Що незмінно прослідковується у творчості Кольника – тема єврейського життя та культури. У картинах можна побачити депортованих, ув’язнених нацистами, жидів у таборах, їх страждання.
Крім того, Артур Кольник був автором надгробних портретів Е. Штейнбарга та матері поета І. Мангера в Чернівцях. Серед найвизначніших картин є наступні: “Жінка з квіткою”, “Родина”, “Дитина в маскарадному костюмі”, “Автопортрет”, “Старий єврей”, “Скрипаль”, “Батьки з дитиною”, “Квіти”, “Дівчина з ведмедиками” та ін.
Помер знаменитий виходець зі Станиславова також в Парижі, в 1972 році після тривалої хвороби.