Івано-Франківськ має чимало знаменитих вихідців, розкиданих по цілому світу. І хоч славу ці люди здобували, часто, за межами України, вони назавжди залишались франківцями. Так трапилось і з відомим психологом Максом Шуром, уродженцем Станиславова. Як склалась доля чоловіка, чому був змушений покинути місто та що пов’язує його зі Зигмундом Фройдом – далі на frankivski.info.
Уродженець Станиславова
Макс Шур – відомий німецький лікар, психолог, професор та близький друг Зигмунда Фройда. Народився 26 вересня 1897 року у Станиславові, котрий належав тоді до Австро-Угорщини. При народженні хлопцю дали ім’я Мойше. Його батько – єврей Самуїл Шур був доктором хімії, фінансистом та сіоністом. Мати – Роза Бернштайн. Як пише zbruc.eu, предки його матері були споконвіку помітними постатями у Станиславові.
У своїй книжці про Фройда психолог буде описувати, що саме знайшов у старих архівах. Як виявилось, батько Фройда Якоб був представником інтересів купця зі Станиславова. А той купець був ніким іншим, як прадідом Макса Шура. Такий от тісний світ.
У 1914 році, коли на місто напали російські війська, Макс з родиною виїхав до Відня. Там він у віці 17 років закінчив вищу школу. У 1915 поступив на медичний факультет при Віденському університеті.
Післядипломну підготовку проходив у Віденській поліклініці. Згодом, там же і працював, поки не переїхав з міста у 1938 році. Під час навчання Шур почав цікавитись психоаналізом. Йому дуже подобались лекції відомого, на той час, невролога Фройда. Завдяки цьому, Макс Шур потім майстерно поєднав у своїй кар’єрі внутрішню медицину із психоаналізом.
Шур у психоаналізі
Віденський університет здібний Макс закінчив в 1920 році. Наступного року захистив докторську дисертацію. Цікавість до психоаналізу не покидала Шура. Крім того, ця наукова течія бурхливо обговорювалась по всій Європі. На слуху в ті роки були підсвідомі мотиви поведінки людини, психологічні травми та теми людської сексуальності.
Психоаналіз проникав у різні сфери життя: мистецтво, література, театр, кіно, наука та, навіть, педагогіка. У Відні тоді відкрили видавництво психоаналізу. А школа Монтессорі базувалась на засадах саме цього напрямку психології. Цікавим був той факт, що практично усі представники психоаналізу були євреями.
Шур щиро цікавився цією психологічною течією. Він брав сеанси у Рута Мака Брансвіка з 1924 по 1932 роки. В 1932 Макс став членом “Віденського психоаналітичного об’єднання”.
У 1925 на Шура чекала рокова зустріч з принцесою Греції та Данії – Марі Бонапарт. Жінка була пацієнткою, згодом, другом та послідовницею психоаналітика Шура. В 1928 саме Марі порекомендувала кумирові Макса Зигмундові Фройду молодого терапевта.
Фройд
Зигмунд Фройд якраз звільнив свого особистого лікаря. Він тривалий час приховував правду про захворювання психолога на рак ротової порожнини. Коли Фройд запросив молодого Макса на посаду свого терапевта, тому було 32 роки. Попри досить молодий вік, Зигмунд не зміг відмовити Шуру. Таке сильне враження молодий психоаналітик справив на нього.
В перші роки дружби зі Шуром Фройд попросив його про одну обіцянку. Хвороба нещадно витягала життя зі Зигмунда. Коли він буде помирати, то Макс повинен припинити його страждання. Таке прохання Шур сприйняв серйозно. На знак згоди, потис Фройду руку. Так він описував той важливий випадок у своїй книжці.
Вважається, що саме професійні відносини Шура та Фройда стали прототипом того як має ставитись лікар до пацієнта. Головними тут виступали довіра, повага та особиста автономія.
Від часу домовленості між світилами психології, до моменту виконувати Шуру свою обіцянку, пройшло одинадцять років. В автобіографічній книзі про Фройда, Макс пригадував його як стійкого, гордого та сильного пацієнта. Хоч за цей час відомому психологу довелося пережити численні операції, він не скаржився, та намагався не завдавати зайвих турбот близьким.
У 1938 році дороги Фройда та Шура розходились. Макс був одруженим, та мав двох малих дітей. Коли Австрія була приєднана до фашистської Німеччини, психоаналітик мав намір переїхати до США. В той час, вісімдесятирічний Фройд нарешті отримав візу та зміг втекти з родиною до Англії.
Лікарський обов’язок не давав Шуру спокою. Той залагодив усі паперові справи в Америці та поїхав до Англії. Зі спогадів Макса, він не міг відмовитись від допомоги Фройду, поки був необхідний йому як лікар.
Кар’єра
На дворі був вересень 1939 року. Хворий Зигмунд Фройд розумів, що триматись за життя йому ставало дедалі важче. Прийшов час Шуру виконати свою обіцянку. Попрощавшись, Макс вколов Фройду потрійну дозу морфію, від якої той більше не прокинувся.
Особистого лікаря Фройда уже нічого не тримало. Обов’язки було виконано, а обіцянку дотримано. Прийшов час будувати власну кар’єру. Багато хто знає про Макса Шура лише як про того, хто обірвав життя Фройду. Але це зовсім несправедливо.
В США життя та професійна кар’єра сорокарічного перспективного лікаря лише починалась. Шур продовжив вивчати психоаналіз. Паралельно почав працювати дерматологом в нью-йоркському госпіталі. В 1957 очолив Американську асоціацію психоаналітиків.
Його знання в даній дисципліні та досвід послугували початку розвитку такої течії як психосоматика. Дана наука розглядає те, як психічні розлади діють на людське тіло. Саме Макс Шур сформулював теорію десоматизації та ресоматизації. Вони неодноразово згадуються у підручниках з медицини як вагомі у процесі розвитку психосоматики.
Теорія говорить про те, що у немовлят реакції на різні подразники є суто тілесними. Наприклад, голодна дитина кричить, напружується, червоніє. Коли людина росте, то вчиться такі тілесні вияви контролювати, залишатись “холодною”. Натомість переходить до вираження емоцій через слова. Такий перехід від тілесного реагування Шур називав десоматизацією. Так доросла людина захищається від зовнішніх подразників психологічно, а не фізично.
Як і Фройд, Шур вважав, що дитячі недуги, травми, нездорова атмосфера в сім’ї можуть погано впливати на процес десоматизації. Коли тиск проблем перевищує душевні сили дитини, відбувається інший процес, зворотній – ресомтизація. Іншими словами, людина реагує на проблему тілесно, а не психологічно. Вона не в змозі справитись з тиском. Тіло тоді реагує симптомами психосоматичної хвороби. Шур називав такий процес “фізіологічною регресією” – поверненням до тілесного.
Втім, психоаналітик був автором не лише цієї теорії. Професор психіатрії в 1966 році видав також “The Id and the Regulatory Principles of Mental Functioning”. Він плідно працював над автобіографією Зигмунда Фройда. Але, на жаль, побачити вихід книги так і не встиг.
Восени 1969 року Макс Шур переніс пневмонію, після якої йому не вдалось пережити серцевий напад.
У Бібліотеці конгресу США є збережені його листи до таких відомих постатей як: Томас Манн, Марі Бонапарт, Мартин Бубер та ін. Книжка “Життя і вмирання Зигмунда Фройда” вийшла у світ 1972 року. Втім, у ній ідеться не лише про зіркового психолога. Вона також дає розуміння, ким був сам автор. Макс Шур – уродженець Станиславова, освічений психоаналітик, талановитий лікар, вірний друг та достойна людина.