“Одного дня все поросте травою, герої й зрадники, і мертві, і живі. І тихого світанку ми з тобою із пекла ночі вийдемо нові”, – слова із вірша Тимофія Гавриліва, українського письменника, перекладача, блогера, літературознавця та культуролога з Івано-Франківська. Відомий своїми численними перекладами з німецької мови, зокрема, творчості найскандальнішого австрійського письменника Георга Тракля, пише frankivski.info.
На шляху до мрії
Народився у 1971 в Івано-Франківську. Закінчив університет Івана Франка у Львові в 1993 році. Гаврилів – перший, в незалежній Україні, переможець міжуніверситетської олімпіади знавців німецької мови та культури. Згодом, закінчив аспірантуру. У Київському національному університеті Тараса Шевченка захистив кандидатську, а у 2009 – докторську дисертацію (габілітацію) “Феноменологія художньої ідентичності”.
З 1996 по 2003 працював асистентом, а пізніше доцентом кафедри німецької філології в університеті Франка. Був членом редакцій таких часописів: “Вікно у світ. Закордонна література: наукові дослідження, історія. Методика викладання”, “Greifswalder Ukrainistische Hefte”, “Понад кордонами. Студії німецькомовної літератури”, “Парадигма”.
У 1986 вперше надрукувався як поет. Його дебютна збірка поезій “Арабески пам’яті” була нагороджена загальноукраїнською літературною премією “Благовіст”. Роман “Вийди та візьми” отримав міжнародну літературно-мистецьку премію ім. П. Куліша.
Прозою займався з 80-х років. У 2003 році вийшла перша книжка оповідань “Щоденник Одіссея”. Весною 2007 було надруковано роман Гавриліва “Де твій дім, Одіссею?”. За словами поета В. Неборака, то був найекспериментальніший український роман.
Творчість
Перший роман Гавриліва став початком трилогії. Автор, по-особливому, у своїй манері, характеризує стан духовної порожнечі, метання та пошуку сучасної людини. Його нове, доповнене видання, за версією “Forbes-Україна”, зайняло провідну позицію у рейтингу найважливіших художніх видань 2015 року.
“Чарівний світ” – другий роман трилогії описує безпритульного, котрий міг бути нігілістом. Втім, на заваді чоловіку стала його любов та захоплення буденними речами, які багато з нас просто не помічають. Трилогія складається з: “Чарівний світ. Тепер”, “Чарівний світ. Тоді”, “Чарівний світ. Між тоді й тепер”. Роман отримав персональну нагороду від директора Форуму книговидавців у 2011. Завершила трилогію книга “Вийди та візьми”.
Роман “Червона злива” описує час від другої половини 20 ст. до Революції гідності та війни Росії проти України. Він про людські взаємини на фоні економічних, суспільно-політичних перипетій та етичних викликів.
“Ацетон” – роман, котрий вийшов у 2022 році. В ньому автор порушує теми глобалізації, державності, свого та чужого, релігії, церкви, сім’ї, моралі, мистецтва, кохання. Головний герой книги – успішний лікар, котрий має все, при цьому втрачає найцінніше.
Гаврилів працює для українських та європейських видань, має свій блог, пише вірші, оповідання, романи, репортажі, есе. Тексти талановитого митця друкувались у різних журналах : “Четвер”, “Березіль”, “Перевал”, “Ї”, “Критика” та ін.
Також Тимофій Гаврилів був перекладачем творчості відомого австрійського поета-модерніста Георга Тракля. Останнього вважали найскандальнішим австрійським письменником, нищівним критиком “австрійської душі” Т. Бернгарда. Видання Тракля українською було відзначене званням найкращої перекладеної книжки в 1997 році. Гаврилів також отримав низку відзнак від австрійського федерального канцлера Австрії.
Гаврилів – автор понад 500 публікацій. Його творчість перекладена чеською, польською, французькою, англійською, литовською, німецькою та ін. мовами. Також він був ініціатором встановлення меморіальних стел Георгу Траклю у Городку Львівської області та Й. Роту у Львові.
Про героїв романів
В інтерв’ю blog.yakaboo.ua Тимофій Гаврилів розповідав також про головних героїв своїх творінь. За його словами, – це прості пересічні люди, котрі в різних обставинах показують певні сторони власної особистості. Не залежно від того, чи це позитивний герой, злочинець, просто людина, котра пливе за течією – на всіх чекає момент одкровення.
Його твори мають різних оповідачів. Наприклад, оповідачка “Богомаза” весь час любить не тих чоловіків. Останній її коханий теж не той. Втім, відрізняється від попередніх.
Ще один герой – вбивця та депутат. Так, він злий, але це ніяк не заперечує, що всі його розповіді – правда. Він сидів в тюрмі за своїх “дружків”, працював кілером, поки одного разу не зустрів на сходах свого тата. Це і стало моментом одкровення для нього.
Оповідач “Сонечка” поїхав до Італії шукати свою любов. Там він став жертвою шахрая. Шахраєм був і його тато, але робив це з бажання кращого майбутнього для сина.
Для ще одного героя Майдан був місцем, де творилась історія та вирувало життя. Він любив Україну, втім, передбачити кровопролиття не міг. Тоді молодь ще не усвідомлювала, наскільки пророчими були слова Шевченка: “Нас тут триста, як скло, товариства лягло”.
Історії людей з оповідань Гавриліва – всі різні. Кожен творив долю по-своєму, на тлі того, як будувалась Україна. Приватна історія кожного героя, на сторінках, зустрілась зі суспільною.
Гаврилів також розповідав, що нема такого персонажа, чий прототип ходить десь по Землі. Всі – вигадані. Кожен з них живе своїм життям. Так, є риси, десь побачені та знайомі ситуації. Втім, життя героїв роману протікає на сторінках книжки, а не насправді.
Окрім всього іншого, Гаврилів підіймав у трилогії тему безпритульних. На інтерв’ю його питали, чому саме така тема та звідки він стільки про них знає? На що автор відповідав, що з однієї сторони описував проблему як філософський стан людини, з іншої – розповідав про товариство безхатьків, їх побут, як ті люди дають собі раду з різними ситуаціями.
Про культуру
Гаврилів також став автором фрази, що культура схожа на смітник. У свій час, її дуже часто цитували. Такий вислів письменник пояснював тим, що сучасна людина з усіх сторін закидана інформацією. У вирі порад, реклами, відкриттів, культура губиться, наче в смітнику. А митці та письменники намагаються в тій горі непотребу її відшукати.
На превеликий жаль, віртуальний світ поглинає людину. Він конкурує з реальністю. Все частіше людина проводить час в онлайні, тоді як за вікном продовжується життя.
У світі дуже багато письменників. Значно більше ніж колись. Усі вони вміють писати гарно, багато, на різні теми та у різних стилях. Видавництва вимагають продуктивності та лякають, що коли не здавати твори у строки, про автора просто забудуть. Якщо письменник слухає ці “страшилки”, то він ризикує стати банальним та “одним із”. Сам Гаврилів є прихильником писати тоді, коли того хочеться і є можливість.
Те, що Тимофій Гаврилів працює також перекладачем, накладає відбиток на переклади його власних творів. Він пише вишукано, часто, складно і важко для перекладу. Потрібно підбирати влучні слова, аби написане не втратило сенс. Втім, автор не боїться, що його книги на інших мовах можуть загубити свою оригінальну красу.
Перекладачів з української є досить мало. Всі вони працюють сумлінно. Самому Гавриліву пощастило, – його перекладач має гостре мовне чуття. Він кілька років працював в Україні й добре вивчив мову. Також професійні здібності самого письменника стають в пригоді. Коли йде мова про переклад німецькою, Гаврилів має певну перевагу.