Талановита людина – талановита в усьому, або історія успіху Дмитра Ципердюка. Частина 2

Дмитро Ципердюк (Dimitri) є надзвичайно цікавою і багатогранною особистістю. Він не просто музикант, а справжній творчий універсал, який поєднує багато професій (композитора, аранжувальника, музичного продюсера, сценографа тощо), при чому навіть не маючи вищої музичної освіти – розповідає  frankivski.info.

Він створює справді якісну музику, його проєкти за короткий час посідають місця еліти в українському (і не тільки) шоубізнесі. Про початок його кар’єри, співпрацю з “Ла-Манш” та гурт “Dazzle dreams” у першій частині статті.

Дмитро Ципердюк в Києві 

Після остаточного переїзду до столиці Ципердюк довгий час працював з різними музикантами як саунд-продюсер, композитор та аранжувальник. До Dimitri зверталось багато знаних артистів. Зокрема, він працював з Русланою, Іриною Білик, Оксаною Білозір, записав цілий альбом з Альоною Вінницькою, повністю спродюсував альбом “Не такая” Наталі Могилевської, співпрацював на сцені та в студії з

Асією Ахат тощо.

Постановки шоу

Дмитро Ципердюк понад 20 років працює над постановками різних шоу, музичних премій, концертів, презентацій, оперних постановок тощо. Ось лише невеликий перелік престижних проєктів, над якими він працював:

• “Міс Україна-2004”
• “Eurovision Village-2005”
• “Міс Fashion TV -2007”
• “Eurovision-2015”
• “Володарі стихій”
• “Jazz&Love Show -2017”.

Гурт “Luiku”

У 2013 році Dimitri презентував свій сольний проєкт “Luiku”, який працює в стилі запального цигансько-українського денсу і схожий із творчістю Горана Бреговича. Це своєрідна “транскарпатія”, в якій переплітаються українські, турецькі, польські, румунські та угорські мотиви.

Почалося все зі створення саундтреку до одного фільму. Далі Дмитрові стало цікаво продовжувати цей проєкт, і він вигадав для нього назву “Luiku” (Луйку), в якому поєдналось ім’я Лойко (персонаж фільму “Табір іде в небо”) та західноукраїнське слово “вуйко” (означає “дядько”, “чоловік”).

Аранжуванням пісень гурту займається Дмитро та Ґреґ із гурту “Dazzle Dreams”. На сцені Ципердюк виступає з діджеєм, який також грає на перкусії та акордеоністом.

Перший альбом гурту “Єгер Майстер” потрапив до десятки найкращих українських альбомів за 2015 рік.

Дмитро Ципердюк про Івано-Франківськ 

Фактично з 1998 року Dimitri живе в Києві, але часто буває у Франківську, також згадує рідне місто у багатьох інтерв’ю. 

Як розповідає Дмитро, в радянський період відбувалось сильне зомбування пропагандою та “совковими” будівлями. Коли сюди приїжджали люди з інших великих міст, вони вважали Франківськ якимось відсталим, адже тут не було багато масивних сталінських будівель, як, наприклад, у Полтаві чи не було стільки ж багато тролейбусів, як у Луганську. При цьому абсолютно ігнорувався шарм старого австрійського, польського міста. З часом це все відновилося, і люди почали розуміти, хто вони й звідки. А хтось завжди це розумів. Колись на питання: “Звідки ви?” модно було відповідати “з Києва”. Дмитро ж на це питання завжди гордо відповідає: “Ні, я з Франківська!”

А ще Дмитро Ципердюк дуже лояльно ставиться до франківських музикантів і завжди намагається їх підтримувати.

Повномасштабна війна

З початком повномасштабного вторгнення Дмитро займається волонтерством, перші 3 місяці вони з дружиною допомагали в штабі гуманітарної допомоги, також Ципердюк займається перевезенням гуманітарних вантажів. Крім того, частина коштів з проданих парфумів його бренду “Frank Chugaister” йде на потреби ЗСУ. Ще відомий франківчанин розповідає світові про те, що відбувається в Україні всіма можливими способами: записує пісню спільно з польськими виконавцями (до речі, відео знімали у Франківську), фільмом “Справжні” та численними концертами, на яких збирає гроші на потреби ЗСУ.

“Сонце на бетонних стінах” 

Гурт “Luiku” спільно з польськими музикантами Адамом Асановим (фронтменом рок-бенду “Piersi”) та фолк-колективом “Dikanda” записали зворушливу пісню “Сонце на бетонних стінах”. Композиція була створена для того, щоб нагадати світу, що війна в Україні триває, що безліч людей змушені переховуватись в бетонних стінах бомбосховищ. Слухаючи звуки сирен, ці люди пишуть повідомлення своїм рідним. Саме ці повідомлення і лягли в основу тексту пісні.

Також ця пісня – чергова подяка польському народу, який без жодних сумнівів та запитань допомагає українцям. Цей особливий зв’язок, який виник між двома народами, підкреслює і двомовність треку.

Dimitri виступив автором музики та слів композиції. Пісню записували близько 2 місяців, залучивши для цього 11 музикантів, які грали на різних інструментах, та 6 студій звукозапису, з яких 4 розташовувались в Україні та 2 – в Польщі.

Дмитро Ципердюк виступив режисером відеороботи. Українську частину знімали в Івано-Франківському драмтеатрі. Учасники “Luyku” співали на тлі, схожому на бомбосховище. Проєкціями на стінах з’явилися польські артисти – саме такою творчою ідеєю Dimitri вирішив питання присутності польських музикантів у відеокліпі, адже виїхати та знімати за межами України не було можливості.

“Справжні”

Дмитро Ципердюк разом з Денисом Воробйовим стали режисерами художньо-документального фільму “Справжні”, який розповідає, як жителі Карпат займаються волонтерством. Це картина про людську згуртованість, вміння співпереживати та безкорисливо допомагати. В її основі – десятки історій, в яких звичайні прикарпатці та гості регіону демонструють надзвичайні вчинки. Наприклад, одна героїня та її чоловік приготували в літній кухні близько 14 тисяч банок тушкованки. А ще ця жінка зв’язала майже тисячу шкарпеток для військових. Інший герой лише за 1 чи 2 дні зібрав кошти на півтора десятка квадроциклів та відправив їх на передову.

Багато розповідається і про роботу Карпатського волонтерського центру, який працює з перших днів повномасштабної війни, про його керівника – Андрія Мартищука, про те, як розміщували вимушених переселенців і яку титанічну роботу для цього було зроблено (наприклад, щоб забезпечити всіх постільною білизною, майстри села Заріччя, в якому багато швейних підприємств, працювали в 3 зміни та пошили біля трьох з половиною тисяч спальних комплектів.

Весь фільм наповнений неймовірним карпатським колоритом. Кожен кадр підкреслює унікальність Карпатського краю – місця сили та спокою.

Парфумерія 

Талановита людина – талановита в усьому. Ще одним захопленням Ципердюка є виготовлення парфумів, що стало його малим бізнесом десь у 2020 році. Бренд парфумів отримав назву “Frank Chugaister”. Чугайстер – це веселий лісовик, Франк – бо Дмитро родом з Франківська. 

Перші спроби міксувати аромати були ще у 2004 році. Часом щось вдавалося, часом ні. Як розповів відомий франківчанин, тоді він не знав технології. Однак, не знаючи чітких формул, можна створити щось абсолютно неймовірне. Спочатку Dimitri створював парфуми для себе заради експерименту. Він власноруч робив вижимки з ялини, чорного перцю та ялівцю. Мама Дмитра займалась лікарськими травами, також вона любила експериментувати та готувала дуже цікаві чаї. Мабуть, від неї це і передалось. 

До речі, 24 лютого Дмитро поставив у свою валізу “Gorgan Moss” – перший парфум, який він створив. Він був зроблений дуже швидко, на одному диханні, Ципердюк навіть формулу його докладно не написав. В той момент було незрозуміло, чи повернеться Дмитро до свого будинку взагалі, але він знав, що маючи парфум в кишені, зможе його відновити.

Натхнення 

Дмитро Ципердюк поділився власним лайфхаком про натхнення: його не потрібно чекати, бо так можна і не дочекатися, навпаки, його треба періодично викликати. Особисто Дмитро черпає натхнення у Карпатах, де музикант часто буває та милується природою. Також коли його запитують, як йому вистачає сил на всі види його діяльності, він жартома пригадує слова одного свого друга про те, що непрацюючий Козеріг – це мертвий Козеріг. Також Ципердюк вважає, що коли ти активно працюєш, зменшуються ризики захворіти на хворобу Альцгеймера в старості.