Із часу заснування міста Станіславова тут проживала численна єврейська спільнота. Привілей основоположника і власника міста Андрія Потоцького надавав їм вічне право мешкати тут. Євреї в Станіславові були вмілими підприємцями й керівниками. Вони відігравали велику роль у культурному та економічному житті міста. Про історію єврейської спільноти Івано-Франківська та визначні об’єкти в місті, пов’язані з традиціями цього народу – пишемо далі на frankivski.info.
Євреї у старому Станіславові
На території Галичини євреїв називали галіціянерами. Вони оселилися у тодішньому Станіславові фактично в роки заснування міста. Спершу громада мешкала у північній стороні тодішнього міста-фортеці. За сучасними мірками – приблизно біля Тринітарської площі. Там згодом і побудували цейхгауз. Однак неподалік він їхнього місця проживання згодом спорудили костел. Через те, що мовляв, єврейська спільнота заважає відправам у костелі, власник міста Потоцький переселив галіціянерів до іншої частини міста.
Згодом єврейська громада базувалася на території сучасного медичного університету. А в подальші роки – розселилася по всьому місту. Всередині 18 століття єврейська община починає будувати кам’яну синагогу. На тому місці зараз розташований сквер біля медуніверситету. Сакральна для євреїв споруда не пережила німецьку окупацію.
Однак ще одна синагога збереглася до наших днів. Цю споруду зводили у 1898 році на місці колишньої української церкви. До слова, у Станіславові до початку Другої Світової війни було більше півсотні синагог – деякі з них мали окремі будівлі, деякі – розміщувалися у приватних домівках.
Вмілі підприємці й ремісники
Велику частку населення старого Станіславова становили вірмени. Саме із цією спільнотою у єврейського населення було найбільше суперечок. На той час у Станіславові галіціянери володіли майже усіма крамницями. Історичні довідки кажуть про те, що у 1730-х роках вірменська громада скаржилася власнику міста на те, що через заборгованості будинки мешканців-християн переходять до власності євреїв. Крім того, вірменським ремісникам ставало важче конкурувати у швейній та хутряній справах, пише «stanislawow.net».
Врешті-решт, очільник міста став на бік вірменської громади. Упродовж наступних десятиліть євреям заборонили викуповувати будинки у християн, щоби відкривати там магазини. Крім того, продавати виготовлену продукцію зі шкіри євреям дозволяли тільки представникам вірменської спільноти. Взаємини двох общин були напрочуд цікавими. Під час будівництва вірменського собору саме єврейська громада упродовж десятиліття оплачувала будівництво храму – цього вимагав власник міста.
Однак всі обмеження та заборони не допомогли вірменам. Всередині 18 століття зі Станіславова ця громада почала великою кількістю переїжджати в сусідню Угорщину. Натомість єврейська громада стала фактично монополістом на ринках і ремеслах. Тривало це аж до сумнозвісного приходу німців. Чимало разів євреї Станіславова ставали основною силою, коли доводилося платити окупаційним військам контрибуції. Траплялося це під час воєн упродовж 18-20 століття.
Відомі єврейські родини Станіславова
Упродовж 19 та на початку 20 століття в Станіславові великими фабриками, підприємствами та фінансовими установами керували представники єврейської громади. А також – безпосередніми учасниками самоврядування й керівниками міста. В Станіславові виростали цілі покоління іменитих родів.
До прикладу, шкірною фабрикою міста володіли Маргошеси. Це знаменита родина, котра побудувала чимало кам’яниць, які стали історичним надбанням міста. Таким може похвалитися і родина Гальпернів, яка спорудила будинки на вулицях Шопена, Василіянок, Гродинського. Цей рід займався банківською справою. А представник родини – Карл Гальперн – ставав депутатом австрійського парламенту.
Підприємством мила та свічок володіла родина Волів, Мендельсони керували ватною фабрикою, а спиртовий завод належав родині Ліберманів. Великою цегельною справою займалися Урмани і Ксвінери. І це далеко не весь список іменитих єврейських родин. Саме у володінні представників єврейської спільноти було також багато перукарень, магазинів, аптек, кафе та ресторанів. Крім того, понад 70% забудови міста належало саме їм.
Славилися євреї Станіславова не тільки підприємницькою, але й управлінською діяльністю. Всередині 19 століття євреї становили абсолютну більшістю в раді міста. А бургомістром Станіславова понад два десятки років був Артур Німгін. Це єврей, правління якого в місті, застало владу трьох держав – австрійської, української та польської. За його владування місто набуло аристократичних рис.
Німецька і радянська окупації
До початку Другої Світової війни євреї Станіславова становили значну частину населення – понад 40 тисяч людей. Нацистська окупація фактично знищила усю громаду. Лише 150 людей змогли пройти табори і вижити. Ті, хто зміг втекти, почали вертатися до міста у 50-60-ті роки. Проте активної общини при радянській владі не було, передає «Репортер».
На початку 90-х років громада добилася повернення у власність центральної синагоги міста. Біля цього храму і намагалися творити життя общини – облаштували школу та різні клуби. Проте з часом євреї почали емігрувати – до Ізраїлю, Європи, США.
Зі слів рабина Івано-Франківська Мойше Лейб Колесника, із понад півтори тисячі євреїв, котрі жили в місті на початку дев’яностих, залишилося всього чотири сотні. Абсолютна більшість представників громади – люди старшого віку. Раніше єврейські общини були активними в кожному районному центрі Прикарпаття. Однак до наших днів залишилися лише декілька людей у Рогатині.
Сакральні місця для євреїв Івано-Франківська
Без сумніву, найважливішим центром для єврейської спільноти міста була і залишається синагога. Вона розташована у самому центрі на вулиці Страчених Націоналістів. Спорудили її наприкінці 19 століття. Споруда постраждала від бойових дій у Першій Світовій. Однак із часом її реставрували, хоч із помітними втратами. Наприклад, до наших днів не збереглися чотири вежі, які були оздоблені зірками Давида. Вони розташовувалися на усіх кутах споруди.
Велике сакральне значення для представників єврейської общини несуть місця поховань. Таких у Івано-Франківській області є понад півсотні. А безпосередньо у місті – два. По-перше, старовинний цвинтар 17 століття. На його території в період радянської влади спорудили кінотеатр «Космос». А друге місце – територія неподалік центрального міського озера. Там відбулися масові розстріли євреїв.
Про історію єврейської громади Івано-Франківська свідчать численні документи в архівах, історичних довідках. Аби знайти представників свого роду, до міста часто приїжджають євреї з різних куточків світу. Зі слів Мойше Лейб Колесника, із кожним роком євреїв в регіоні став все менше. Молоді фактично немає, старше покоління вимирає. Громаді складно утримувати сакральні місця. Проте робота із історичною пам’яттю має тривати. Так, лідер общини працює із про єврейську генеалогію та допомагає досліджувати кладовища і єврейські поховання.