Косівська мальована кераміка може увійти до репрезентативного списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО вже у цьому році. Про деталі розповідають “Frankivski.info” з посиланням на “Новини НТК“.
Над цим трудились науковці, майстри та влада, які понад 4 роки втілювали ідею в життя.
Кераміки зазначають, що їхня творчість – це не лише елемент української культурної спадщини, а традиція, що викликає зацікавлення в цілому світі.
Ця традиція живе на Косівщині три століття та продовжує активно розвиватись. Процес створення глиняних виробів нагадує певний ритуал.
Михайло Сусак працює у косівському цеху керамістів майже сорок п’ять років. Зізнається, що за це час змінилось багато, але незмінними залишаються традиції.
Журналісти поцікавились технічним процесом та дізнались цікаві деталі: виріб підсихає впродовж трьох-чотирьох днів. Потім йде підчищення та підготовка до забілення. Нанесення візерунків є одним з найбільш творчих процесів. У Косівському керамічному цеху працює четверо майстринь і кожна має свій стиль та особливий почерк, але основю розпису є традиційні символи та знаки. Під час нанесення малюнків виріб постійно тримається у руках. Оксана Бейсюк розповіла, що традицій притримуються, але розташування обирає кожен самостійно. Коли на виріб нанесено візерунок і він підсох, то його готують до випалу. Виріб випалюється двічі у спеціальній печі. Після першого випалу наноситься фарба. На виготовлення готового виробу йде близько місяця часу. В холодну пору року цей процес може тривати ще довше. Для випалу використовують електропечі, бо це рентабельніше, якщо порівнювати з газовими. Тут виготовляють все: від крихітних сувенірів до масштабних ваз. Є різноманітні тарілки, підсвічники, макітри та глечики. Родзинкою є керамічний музичний інстумент – окарини. Його створюють у вигляді зозулі.
Майстри стараються підтримувати традиції, щоб Косівщина залишалась осередком керамічної культури.