Один із найбільш впізнаваних очільників в історії Станіславова – Ігнацій Камінський. Цьому бургомістру завдячують відновлення міста після масштабної пожежі, облаштування газового освітлення, будівництво численних кам’яниць, нових вулиць та скверів. Ігнацій Камінський прославився своєю працелюбністю та авантюризмом. Він встиг взяти участь у двох революціях, стати урядовцем у Швейцарії та майже два десятиліття керувати Станіславовом. Як йому це вдалося – читайте далі на frankivski.info.
Доктор філософії і права, затятий революціонер
Народився Ігнацій Камінський у селі Вишнівчик, що на Тернопільщині, 1819 року. Його родина – представники дрібної шляхти, котра використовувала герб «Топор» – один із найдавніших та доволі поширений іменний знак на теренах польських земель. Ігнацій здобув добру освіту. Спершу він навчався в загальній школі міста Бучач, а невдовзі перебрався до Львова відвідувати гімназію та вивчати право і філософію у місцевому університеті. Камінський зумів отримати ступінь доктора.
Ще в студентські роки Ігнацій цікавився суспільно-політичним життям Європи. Він брав активну участь у громадських рухах за відновлення незалежної Польщі. Більше того – готував повстання 1846 року. Однак Ігнація викрили місцеві правоохоронці, а саму революцію придушили. Завдячуючи ув’язненню, Камінський, ймовірно, залишився живим, адже австрійська влада оголосила нагороду за мертвих повстанців.
Через два роки на Галичині спалахнула нова революція. На той момент Камінський уже перебував у Станіславові. Сюди він переїхав працювати у адвокатській фірмі пана Тітуса Грегоровича. Ігнацій увійшов до владного органу місцевої інтелігенції, котра протистояла австрійським урядовцям. А також брав участь в організації місцевої оборони. Під час виголошення промов Камінський вимагав скасувати панщину. Ігнацій також звинувачував австрійську владу у сіянні розбрату між поляками та українцями, яких він вважав союзниками, передає «Репортер».
В розпал революції Ігнацій одружився на коханій Марії. Вона була донькою Іоахіма Бабецього, людини знаної та багатої. Марія співала у місцевому костелі, а їхня з Ігнацієм донька Амелія, до слова, в майбутньому стала оперною співачкою. Дружині довелося чекати на Ігнація три роки – чоловіка ув’язнили за кілька днів після весілля. Камінський відбув покарання та повернувся до Станіславова. У своїх мемуарах майбутній очільник міста писав, що перед візитом до Станіславова цісаря Франца Йосипа йому, як революціонеру, наказали відсидітися у селі Княгинин.
Із Швейцарії до Станіславова
У 1861 році запрацювала конституційна реформа – населення Галичини отримало можливість обирати депутатів до Крайового сейму. Ігнацій Камінський без вагань вирішив брати участь. Він був єдиним непроурядовим кандидатом. Камінський переміг, однак результати волевиявлення оскаржили. Через два роки Ігнацій відправився до Відня, а звідти, відчуваючи тиск з боку поліції – у Монако та Швейцарію.
Авантюристський дух Камінського не згасав навіть у Цюриху. Там він зміг зайняти посаду у швейцарському уряді. Втім, кар’єра у Швейцарії тривала недовго. Ігнацію надали амністію, він одразу повернувся до Станіславова. У 1866 році йому вдалося отримати крісло віце-бургоміста, а невдовзі – мандат посла Крайового сейму, інформує «ПІК».
Через два роки в Станіславові спалахнула «мармулядова» пожежа. Лихо завдало місту катастрофічних втрат. За різними даними, внаслідок стихії згоріло близько третини Станіславова: знищено понад 250 будинків, постраждала навість ратуша і катедра. Свою назву «мармулядова» пожежа здобула через ймовірну причину займання – грані від вогнища, на якому готували варення.
Своїми зусиллями Станіславів не міг подолати наслідки пожежі, місто потребувало урядової допомоги. Саме тут свої здібності проявив Ігнацій Камінський. Він зумів достукатися до австрійської влади. У своєму кабінеті Камінського прийняв сам цісар. За результатами переговорів, уряд надав місту велику позику. У Станіславові Ігнація зустріли як героя. На наступних виборах бургомістра Камінського чекав тріумф.
20 років управління містом
Ігнацій Камінський перебував на посаді бургомістра із 1870 до 1888 року. За цей період йому вдалося чимало. Станіславів почали відбудовувати після пожежі. У місті відкрили нову ратушу, започаткували реальну школу (будинок стоматологічного факультету медичного університету). Станіславів отримав газове освітлення на вулицях. Будучи бургомістром, Ігнацій очолював паралельно «Банк Заліковий», що на сучасній вулиці Мазепи, 14.
Станіславів активно облаштовували бруківкою, розширювали тротуари. Невдовзі у місті спорудили пожежне депо, м’ясофабрику та в’язницю, а також військові казарми та міський ринок. Камінському проводив цікаву фінансову політику – місто брало довгострокові кредити під мінімальні відсотки. У 1875 році в Станіславові провели масштабну аграрно-промислову виставку. Вона продемонструвала, наскільки місто змінилося після «мармулядової» пожежі.
Під час правління Камінського у Станіславові звели декілька нових вулиць, серед них – сучасна Короля Данила. Також за його урядування місто отримало облагороджений сквер. Його створили на місці захаращеної базарної площі. У середмісті з’явився також висококласний готель, школа мені Міцкевича. В Станіславові розвивалися навчальні заклади та бібліотеки. Бургомістр також заснував ремісничо-міщанське товариство «Гвязда».
Скандал, який поставив крапку в кар’єрі Камінського
У вісімдесятих роках 19 століття тривало будівництво «Станіславів – Гусятин». Контракт на спорудження дістався пану Шварцу, цьому посприяв саме Ігнацій Камінський. От тільки Шварц виявився аферистом. Спільно із ним бургомістра звинуватили у хабарництві та розкраданні державних грошей. До Станіславова прибула урядова комісія, яка заявила, що місто заборгувало півтори мільйони злотих.
Після років судової тяганини, витрачених зусиль і грошей на адвокатів, Камінський таки довів свою невинність. Втім, його репутація зазнала краху. Більше того, ці події вплинули і на стан здоров’я Ігнація. Камінський вирішив піти з політики – влітку 1888 року він залишив крісло бургомістра. Останні роки життя Камінський провів у віллі в карпатському селі Дора. Він помер 1902 року. Бургомістра урочисто поховали на міському кладовищі Станіславова.
Пам’ять про видатного бургомістра
У Івано-Франківську у 2015 році відкрили пам’ятник Ігнацію Камінському. Постамент бургомістру розмістили на розі вулиць Мазепи і Бельведерської, де розташовувалася популярна кав’ярня. Автором пам’ятника став Михайло Колодко. Це скульптор із Закарпаття, котрий відомий своїми унікальними роботами, які стали своєрідною візитівкою в Ужгороді.
Ідею бронзового пам’ятника втілювали спільно із місцевими краєзнавцями та франківським письменником Володимиром Єшкілєвим. Ігнацій Камінський на постаменті пропонує мешканцям і гостям міста випити кави. Пам’ятник став доволі популярним туристичним об’єктом, тут часто зупиняються групи мандрівників. Довкола нього також з’явилися легенди і забобони – вважається, що потерти перстень видатному бургомістру – то на гроші.