Івано-Франківськ — місто з глибокими літературними коренями, що дихає словами Юрія Андруховича, Тараса Прохаська та шепоче спогадами про Станіславський феномен. Тут кожна вулиця здається дописаним абзацом, а кожен камінь у центрі міста — заміткою до великого літературного тексту. Але не лише минуле формує обличчя Франківська. У місті народжуються нові сенси, розгортаються нові сторінки. Однією з них став книжковий фестиваль «Слово», який за кілька років з невеликої ініціативи перетворився на повноцінну культурну подію, пише frankivski.info.
Книжкові фестивалі як простір сенсів і спротиву
У часи війни слово набуває особливої ваги. Книжкові фестивалі, які відбуваються по всій Україні — від Києва до Черкас, від Івано-Франківська до Полтави, — не просто презентують нові книги. Вони стають майданчиком для роздумів, переосмислення й укріплення культурного фронту. Це місце зустрічей читачів і авторів, формування національної пам’яті й пошуку відповідей на запитання, ким ми є.
«Книжковий Арсенал» у Києві — найбільший майданчик книжкової та інтелектуальної взаємодії в Україні. Фокусні теми заходу, як-от «Оптимісти-скептики», дають змогу проговорити складні суспільні настрої. Сотні видавців, десятки подій щороку — це потужне середовище не лише для промоції, а й для осмислення. Те саме стосується львівського BookForum, який традиційно перетворює місто на центр гуманітарної дискусії.
Meridian Czernowitz у Чернівцях, Meridian Poltava, «Фронтера» в Луцьку — ці фестивалі не тільки розширюють карту подій, а й підкреслюють регіональну ідентичність. У кожному з них — своя унікальна тема, пов’язана з локальним контекстом. Наприклад, Meridian Czernowitz фокусується на спадщині Пауля Целана, а Meridian Poltava — на міжкультурному діалозі зі Швецією.
Book Space у Дніпрі наголошує на майбутньому: технології, (анти)утопії, медіа та нові форми книжки. Це платформа, де книжка зустрічається з інноваціями.
Фестиваль «Слово» в Івано-Франківську стрімко здобув репутацію значущої події. Це камерний, але змістовний фестиваль, що об’єднує письменників, видавців, культурних діячів і читачів навколо ідеї осмислення сучасної України через слово. Особливої ваги «Слово» набуло після повномасштабного вторгнення, ставши майданчиком підтримки українського книговидання, культурної рефлексії та діалогу між тими, хто пише, і тими, хто шукає в літературі орієнтири.
В умовах російської агресії книжкові фестивалі в Україні — це не лише платформи для презентацій, а й форми культурного опору. Вони акумулюють довіру, дають слово тим, хто переживає війну, формують суспільну розмову про майбутнє.
Від локальної ініціативи до культурного явища
Фестиваль «Слово» виріс з камерної події до повноцінної культурної платформи, що об’єднує письменників, видавців, митців, військових, освітян і звичайних читачів — усіх, для кого книга залишається не просто джерелом знань, а моральним і культурним орієнтиром. У центрі цієї ініціативи — ідея відкритої розмови про важливе: про мову, пам’ять, війну, любов, втрати та перемоги.
Перший фестиваль відбувся 24–26 травня 2018 року та був приурочений Дню слов’янської писемності та культури. Цей збіг був символічним, бо саме писемність стала першою формою збереження нашої ідентичності. І перший захід — з кількома десятками учасників, кількома сотнями відвідувачів — одразу показав: у Франківську є запит на слово, сказане без пафосу, але з пристрастю.
Засновники та організатори
Серед тих, хто з 2018 року і до сьогодні наповнює «Слово» змістом і енергією — Владислав Сукенник та Марина Сукенник. Вони не лише співзасновники фестивалю, а й видавці, культурні менеджери, активісти. Через власне видавництво «Медіасон» вони не просто друкують книжки — вони створюють середовище, у якому ці книжки мають шанс бути почутими. Їхня робота — це приклад того, як любов до культури може бути формою громадянської дії.
Не менш важливою фігурою стала Анна Нечіпуренко, авторка книги «Відчуйте цукор моменту». Її присутність у команді — це голос молодої літературної Франківщини, яка не боїться експериментувати з формою й сенсами, але водночас шанує коріння.
Тематика та програма
Програма фестивалю охоплює широкий спектр тем: від презентацій нових книжок до дискусій про роль культури в часи війни. У 2024 році особливу увагу приділили темі «Культура в час війни», зокрема, актор театру та кіно Олексій Гнатковський поділився своїми роздумами на цю тему. Також відбулися майстер-класи, зокрема, Юрій Журавель провів заняття «Малюємо героїв нашої землі разом».
Окрім літературної програми, фестиваль включає мистецькі заходи. Наприклад, у 2024 році в Івано-Франківській ратуші була представлена фотовиставка «Жити попри все», де дружини загиблих воїнів через мистецтво висловлювали свої почуття та історії кохання.
Крайній фестиваль, що відбувся 8-11 травня 2025 року, продовжив і розширив свої тематичні обрії. Програма охопила не лише презентації книжок і зустрічі з авторами, а й актуальні розмови про культуру в часі війни, трансформацію національної ідентичності, етику пам’яті. На дискусійних платформах говорили про те, як українська література фіксує сьогоднішній досвід, як документує біль, втрати й надію.
Організатори фестивалю приділили окрему увагу темі «Слово на тлі війни». Учасники дискутували про трансформацію культури у часи повномасштабного вторгнення, говорили про роль книжки у формуванні національної стійкості, шукали відповіді на питання: як література може лікувати, як допомагає осмислити втрату та вистояти.
Фестиваль охопив кілька тематичних блоків — від презентацій новинок до майстер-класів і відкритих дискусій. Обговорювалися питання збереження дитячого читання, популяризації української мови, адаптації культури до нових викликів. У кінотеатрі «Люм’єр» пройшли зустрічі з письменниками, у мистецькому домі «Тобівка» — камерні розмови з ілюстраторами та видавцями. У бібліотеці для дітей — читання для найменших.
Серед гостей фестивалю — директор видавництва «Веселка» Олексій Кононенко, знаний видавець і громадський діяч. Його участь символізувала зв’язок поколінь, адже «Веселка» вже понад пів століття виховує читачів.
Тематика 2025 року не оминула й візуальне мистецтво: у рамках фестивалю відбулася виставка «Обличчя нації» — серія портретів українських авторів і волонтерів, які за останні роки стали символами спротиву, гуманізму та культури. А для дітей працювала окрема творча зона з майстер-класами з малювання, читання вголос та книжковими квестами.
Організатор фестивалю Владислав Сукенник наголосив: «Слово — це не просто платформа для презентацій книжок. Це простір, де ми вчимося бути людьми — чутливими, мислячими, відповідальними». У цьому сенсі книжковий фестиваль в Івано-Франківську перетворюється на акт культурного самоствердження. У місті, де кожен камінь пам’ятає слово, література звучить не як естетика, а як чин.
Фестиваль «Слово» став важливою подією для Івано-Франківська, об’єднуючи письменників, видавців та читачів. Він сприяє популяризації української книги, підтримує культурний розвиток міста та надає можливість обговорювати важливі суспільні теми. У часи війни фестиваль набуває особливого значення, слугуючи платформою для емоційної підтримки та культурного спротиву.