Неля Романовська є сучасною франківською письменницею та поетесою, учасницею гурту “5-й океан”, клінічною психологинею, мотиваційною спікеркою, блогеркою. У своїх мотиваційних роликах вона розповідає про життєвий досвід, читає поезію тощо. Відео франківчанки відгукуються у її читачів і стають вірусними – розповідає frankivski.info.
Несолодке дитинство
Перші дитячі спогади дівчинки – нескінченні сварки батьків, які доповнювались побоями, приниженнями та маминими слізьми. Маленькій дівчинці завжди хотілося знайти якийсь острів, де буде хоч трохи затишніше. Влітку від злого великого світу маленька Неля ховалася між гіллям ліщини у саду. Після уроків вона часто ходила додому до друзів, адже їй зовсім не хотілося повертатися в те пекло, яке називали домом. Коли дівчинці виповнилося дев’ять, батьки розлучилися.
Смерть матері
У десять років дівчинка дізналась про поняття “філософії хвилини” – 60 секунд, протягом яких земля йде з-під ніг і втрачаєш найдорожче. Так через рік після розлучення мама дівчинки розвішувала надворі випраний одяг і випадково доторкнулась мокрою ганчіркою до дроту з пошкодженою ізоляцією. На очах у Нелі жінку вбило струмом. Дівчинка підбігла до матері, і струм пройшовся по ній теж, а тоді повернувся назад у маму. Пожежники, які пізніше приїхали, дивувались, що дівчинка не загинула, адже струм повинен був замкнутись саме на ній. Вони сказали, що її життя є чудом.
От тільки маленькій Нелі тоді не потрібне було це чудо. Дівчинка теж хотіла померти. Не тому, що залишилась сама, а тому, що дуже любила маму і хотіла до неї на небо. Тож і вирішила негайно вкоротити собі віку, перерізавши вени. Побігла за ножем на кухню, та по дорозі ноги підкосились. Неначе якась сила поклала дівчинку в кімнаті на коліна, і вона стала кричати до Бога. Романовська сама дивується, звідки вона в той час знала слова молитви покаяння. Також вона молилася “Господи, якщо Ти є, або забери моє життя, або стань для мене всім!”.
Після маминого похорону життя дівчинки стало ще нестерпнішим. Вона наче перебувала між сном і реальністю, прокидаючись вранці, чула мамині кроки й раділа, що всі ці жахіття їй лише наснилися. Однак за мить розуміла, що то наснився їй звук кроків. І так було щодня. Тотальна безвихідь та депресія.
Жила, чи точніше виживала, вона в цей час з батьком. Однак тато був ніби відірваний від реальності, ніби жив у якомусь власному світі. Також в цей час повернувся з армії старший брат дівчинки. Він оговтувався від дідівщини й теж поводився відсторонено: лежав цілими днями та дивився у стелю, а потім зібрався та поїхав за кордон.
Дівчинка нікому не була потрібною і змушена була сама про себе дбати. Грошей вдома не було, у важкі 90-ті батькові просто не платили зарплату. За борги в хаті відключили світло та газ. Зігрітися допомагала тільки саморобна буржуйка та собака з котом під ковдрою вночі.
До школи маленька Неля ходила взимку в туфлях, в неї не було навіть циркуля. Однокласники почали кепкувати з дівчини, але вона не давала себе образити. Вона завжди поводилась безстрашно, а після втрати мами наповнились агресією. Щодня усі в класі їли свої бутерброди, пахло огірками. А в дівчинки не було нічого і вона почувалася неповноцінною. Через кілька днів вона настільки озлобилась, що стала лупцювати своїх однокласників. В такий спосіб вона мстила за власну збідованість.
Навчання в інтернаті
Неля дійшла до такого відчаю, що випросила тата, щоб він підписав документи на відмову від батьківства – тоді її приймуть в інтернат, де дівчинка матиме їжу, одяг, тепло та перспективу на вищу освіту (вона мріяла вивчитися).
Отак Неля потрапила до школи-інтернату для сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. На шкільній лінійці на новеньку дивилось двісті збідованих сирітських очей. Але це були злі, жорстокі погляди, і дівчинці було дуже страшно. Перші місяці в сиротинці були жахливими, особливо для дитини, яка прийшла зі звичайної школи та росла у відносно нормальних умовах. Вона була білою вороною: вихованою, з довгим волоссям, вона добре вчилась та читала книжки. Більшість дівчат поводилось хамовито, вони курили та лаялися. Цей період життя детально описано в книжці “Усиновлена”.
Дівчинка одразу зрозуміла, що тут всі такі ж агресивні, як і вона. І вона не вписувалася ніде: для звичайної школи вона була занадто навіжена, для інтернату – занадто правильна.
Світло в кінці тунелю
Роки боротьби за виживання та ще більший тиск заставив юну дівчину задумуватися, що десь на небі є Господь, і, можливо, Богу не байдуже до неї. Неля все частіше думала про це, також згадались бабусині слова: “Шукай Господа всім серцем своїм”. А що їй ще залишалось? З цими надіями дівчина починає ходити на богослужіння в різні церкви.
Коли у сиротинець приходять люди, які хочуть когось усиновити, діти тягнуться до них ручками та заглядають в очі. Робила так і Неля, адже їй так хотілося бути усиновленою та потрібною. Якось в євангельській церкві вона почула фразу: “Господь хоче тебе усиновити”. Для когось це просто банальна фраза, а для Нелі ці слова стали точкою опори, вони змінили всю її свідомість. Вона покаялась та запросила у своє серце Ісуса Христа, оголосивши себе Божою дитиною. Відтоді Неля більше не почувалась сиротою. Потім вона зрозуміла, що Бог почув тоді її дитячу молитву та вів її до себе.
Неля стала ходити на богослужіння.
Життя її теж починало налагоджуватись. Якось на одній з домашніх груп до дівчини підійшла жіночка та розповіла, що має щодо неї Боже послання: начебто Господь дає їй дар, через який вона прославлятиме Бога. Ці слова здалися Нелі надто голосними та викликали іронію. Однак згодом відчула велике бажання писати вірші. До речі, свій перший вірш відома франківчанка написала у 5-річному віці для мами.
Неля Романовська сьогодні
Закінчивши школу, Неля вступає в Прикарпатський університет імені В. Стефаника, де здобуває ступінь магістра української мови та літератури та диплом з відзнакою. Після закінчення навчання відому франківчанку запрошують викладати в Івано-Франківській філії київського міжнародного університету “УКРАЇНА” на кафедру видавничої справи. З часом вона звільнилась, відкрила свій бізнес.
Бажання писати вірші ставало все більшим та більшим. Сьогодні вона віршами і говорить, і молиться. Головне завдання поезії для Романовської – донести до людей Божу любов. Адже якщо це змінило її життя, то може допомогти й іншим. Люди з великого горя можуть спиватися, падати в безодню. Серце Нелі було теж глибоко пораненим. Але чим глибша ця безодня, тим більше Божої любові там поміститься. Єдина мета Нелі Романовської – рятувати людські душі іменем Ісуса Христа. Адже все інше – гроші, кар’єра, політика чи щось інше є занадто малим, щоб присвячувати цьому своє життя.
Сьогодні Неля Романовська не шкодує, що у своєму житті стільки набідувалася, адже всі ці випробування зробили її криголамом. Вона спокійно дивиться в очі кожному своєму страху, черпаючи сили від Бога.
Відома франківчанка також здобула освіту в галузі клінічної психології.
Неля Романовська одружена, має 2 синів та милоту чихуахуа.
Про творчість Нелі Романовської, історію примирення з батьком та багато іншого – вже в другій частині статті!