Михайло Фіголь не лише відомий митець з Франківщини, але й активний громадський діяч 20 ст. Саме завдяки його сприянню було започатковано роботу над створенням Художнього музею у Франківську та Національного музею-заповідника “Давній Галич”, пише frankivski.info. Його дослідження відкрили для загалу таких художників як Я. Пстрак, О. Сорохтея, М. Симашкевич, С. Кариченко, Н.Клейн та ін.
Як зароджувалось мистецтво
Михайло Фіголь відомий широкому загалу не лише на Прикарпатті, але і для цілої України. Популярність йому принесли полотна на історичну тематику стародавнього Галича. Його дружина згадує, що малював він їх до останніх днів життя.
Фіголь – знаменитий мистецтвознавець, художник-монументаліст, живописець, педагог та графік. Народився в селі Крилос 18 жовтня 1927 року. Вчені стверджують, що ця місцевість раніше була частиною столиці князівства. Масштаби його значно зменшились після краху держави Я. Осмомисла і Д. Романовича. Галич тоді став розміром з містечко у 10 тис.населення.
Талант Михайлові перйшов від батька Павла. Він був звичайним селянином і, попри аграрні турботи, завжди знаходив час на розписування храмів, мав талант до малювання. Побутує версія, що предки Фіголів, після запрошення галицької верхівки, переїхали на береги Дністра з Еллади (“фіголь” з грец. означає “гончар”).
Михайло юнаком мав честь познайомитись із Я.Пастернаком, котрий жив у їх домі під час розкопок Княжої гори в Крилосі. Цей пан посприяв значимим відкриттям фундаментів Успенського собору та останків Осмомисла. Пастернак брав малого Михайла зі собою на розкопки. Саме під час них юнак зробив свої перші замальовки. З того часу Фіголь постійно “горів” малярством та Галичем. Професійну освіту він здобув вже сильно згодом.
Дружина Тетяна розповідає, що причиною пізньої освіти було постійне переховування від радянської влади, аби та не забрала його з братом на фронт. Сім’я переживала часті обшуки помешкання та подвір’я солдатами. В 1947, все ж, батько відвіз синів, аби ті пішли до армії. Михайло витратив на військо п’ять років. І тільки у 27 він зміг отримати омріяний квиток про закінчену освіту.
Навчання та соціальна діяльність
Фіголь закінчив навчання в Ленінградському інституті живопису, скульптури, архітектури ім. Рєпіна у 1961 році. Перебуваючи в творчому осредку, майбутній митець уявляв себе Васильківським та Шевченком. Вважав, що привезти в рідні краї світло академічної науки було його покликанням.
Фіголь був ще тим активістом. За його сприяння в інституті було облаштовано меморіальну кімнату пам’яті Шевченка. Після того як отримав диплом і кваліфікацію мистецтвознавця, Михайло здав вступні до аспірантури на кафедру історії мистецтв. Бажаючи стати частиною розвитку національної культури, митець повертається до Станиславова. Аспірантуру завершує заочно. В 1972 ним була захищена кандидатська “Українська сатирична графіка кінця 19 – початку 20 ст.”.
Робота та мистецтво
В Прикарпатті Фіголь з головою поринув в мистецтво. З-під його рук виходили станкові та монументальні твори живопису. Вони ставали частиною місцевих виставок. Ідеєю Фіголя, на той час, було відновити колишню славу Галича і шляхетне ім’я творчого Станіславова. Він із захопленням досліджував мистецтво та шукав в ньому цікавих постатей. Його картини були відтворенням образів давнього історичного Галича.
Михайло Фіголь працював викладачем в Івано-Франківському педагогічному інституті (сьогодні Прикарпатський національний університет ім. Стефаника) в 1964 році. в 1991 році став завідувачем кафедри образотворчого мистецтва. У 1998 Фіголь захистив докторську на тему “Мистецтво Галича 12-14 ст. (Історія. типологія. Художні особливості)”.
Новий етап
Національне відродження в Україні в 90-х ознаменувало для художника новий етап у творчості. Фіголь шукав цікаві способи виразити своє мистецтво, запроваджував новаторські зміни. Він заново переосмислював історію свого народу та відображав її у багатьох тематичних полотнах. Активно займався історичним живописом, портретами національних героїв, монументально-декоративним вираженням творчості.
Михайло Фіголь активно докладався до відтворення історичних пам’яток давнього Галича. Брав участь у реставрації церкви Св. Пантелеймона. Займався реставрацією фресок, відновленням та закріпленням графіті зовнішніх стін, відновлював іконостас. Михайло Фіголь продовжував малювати улюблені пейзажі, графіку та захоплювався створенням килимів.
З-під пензля митця виходили індустріальні, “чисті”та архітектурні пейзажі. В них усіх була відображення безмежна любов Фіголя до Прикарпаття. В картинах змальовані не лише краєвиди Карпат, але й Індії. Створив митець і цикл картин із пейзажами Австрії, Румунії, Болгарії, Угорщини, Югославії, Чехословаччини.
Портрети були ще одним захопленням митця. Він зображав на полотнах діячів культури, односельчан, робітників. Вбрані вони були в національні строї. Кожен з героїв передавав певний життєвий досвід. У своїй творчості Фіголь надихався Я. Пстраком, О. Куриласом, А. Монастирським. Протягом усього творчого шляху прослідковується його характерна традиційна манера малювання.
Значних успіхів Фіголь досягнув в монументально-декоративному мистецтві. Він прекрасно поєднував між собою мозаїку, темперні розписи із сучасною архітектурою. Його творчість органічно вливалась в інтер’єри та зовнішні дизайни громадських будівель.
Не полишав Фіголь своєї громадської та культурної діяльності. В 1980 році ініціював та долучився до відкриття Івано-Франківського художнього музею, Національного музею-заповідника “Давній Галич”. Був активним учасником підготовки до святкування 1100 років Галичу. В 1999 році Фіголь отримав премію ім. Василя Стефаника.
Дім-галерея
Однією з ідей митця, котра міцно трималась в його голові, було створення картинної галереї на власному подвір’ї. До 1100 років заснування Галича Прикарпаття готувалось масштабно. Тоді навіть президент Кучма був залучений до дійства. Фіголь готувався по-своєму. На жаль, у персональній виставці картин про Галицько-Волинське князівство митцю було відмовлено. Дали змогу поділитись лише кількома роботами на колективній виставці.
Михайло Фіголь був фанатом Галича. Його цікавило все, що стосувалося міста. Він завжди приймав участь в розкопках та дбав про вже існуючі історичні пам’ятки. Свою галерею будував протягом двох років. Відкрилась вона в 1998.
Останньою роботою Фіголя стала картина “Візантійські посли царя Еммануїла Другого в Галичі. 1156 рік”. Він займався кропіткою роботою над деталізацією княжого палацу та стверджував, що роботи попереду ще дуже багато. На жаль, через хворобу, закінчити картину так, як би йому того хотілося, митець не встиг.
Приватна галерея на площі в 100 метрів кв. вміщує найбільше історичних сюжетів. Вони змальовують життя Галицько-Волинського князівства. В 12-14 століття є два входи: з двору та з вул. Млинарської. Колекція містить великі зображення відомих храмів, значущих історичних подій, графічні зображення 17 галицьких вінценосців.
Ще однією цікавою роботою є зображення велетня “Вернигора”.Чоловік, що перевернув гори, зупинився перед каменем, розписаним рунами. Ці руни колись Фіголь скопіював в ленінградській бібліотеці Щедріна під час написання кандидатської. Працівники показали йому зображення давніх наскельних написів з Карпат. Їхі в 19 ст. знайшов Вагилевич в Сколівському районі на Львівщині. Той передав знаки в Петербург професору Погодіну. Російський науковець тримав цю копію в шухляді до смерті Вагилевича. Після того видав відкритят за своє. Михайло Фіголь через картину розсекретив ті руни.
І ще одна знаменита картина митця зображає Роксолану. Фіголь уявляв її тендітною красунею. Одяг же малював з точністю до деталей по документальним гравюрам.
Михайло Фіголь залишив по собі велику мистецьку спадщину. Написав дослідження “Мистецтво давнього Галича” та книгу на замовлення “Образотворче мистецтво Румунії”. Разом із сином Лесем створив також “Історію Галича”, яка побачила світ вже після його смерті.
Дружина Тетяна Данилівна продовжує мріяти відкрити на місці порожнього гаража ще одне приміщення галереї. Каже, що на горищі має ще дуже багато картин митця і переживає, щоб через якийсь час вони “не розбіглися” з дому. А ще дуже хоче, аби їх спільний дім так назавжди і залишився – музеєм Михайла Фіголя.