Радник президента США, нобелівська лауреатка, кращий друг Фрейда: уродженці Франківська, про яких знає весь світ

 

Івано-Франківськ сьогодні – це моноетнічне місто. Як свідчить останній офіційний перепис, українці становлять більше 93% населення. Проте так було не завжди. У першій половині 20 століття тодішній Станіслав являв собою багатонаціональне місто. Це була мультикультурна територія – у різні періоди тут проживало багато євреїв, німців, австрійців, поляків, вірмен та інших народів. Чимало із них прославилися на весь світ, пише frankivski.info. Ми розповімо про трьох уродженців міста, чиї імена стали всесвітньо відомими.

Артур Бернс

фото – Вікіпедія

Економіст, науковець, дипломат, посол, радник і консультант президентів Сполучених Штатів Америки. Артур Френк Бернс народився 27 квітня 1904 року у Станіславі. За національністю – американець українського єврейського походження. У той період наше місто було провінцією Австро-Угорської імперії, основою якого становило єврейське населення.

Батько Артура Бернса, Натан Кеслер, до Першої Світової війни у Станіславі був торговцем. А його мати, Сара Юран, переїхала із Солотвина, там проживала вся її родина. 

Народився Артур Бернс у будинку під номером 5 на площі Ринок. Про це документується у реєстраційній книзі, пише журналіст Богдан Скаврон. Кам’яницю спорудили 1870 року. Родина винаймала тут кімнати. 

фото – сайт «Збруч»

Про дитинство Артура Бернса у Станіславі відомо мало. Проте англомовна Вікіпедія передає цікавий факт – у свої шість років Артур тлумачив Тору руською і польською мовами. Головний рабин ортодоксальної юдейської громади Івано-Франківщини Мойше-Лейб Колесник каже, що у єврейських сім’ях було заведено знати мову народів, з якими жили євреї. Як приклад,  українську гімназію на Липовій відвідували 15-20% єврейських дітей. Також є припущення, що родина Артура Бернса відвідувала синагогу у південному кварталі ринкової площі – саме вона була найближчою.

Батьки нашого героя не були заможними. Адже родина Артура, якому тоді було 10 років, відправилася за океан – до Америки. 

У Сполучених Штатах, підробляючи, йому довелося працювати офіціантом, юнгою, поштарем, посудомийником. Згодом Артур навчався у Колумбійському університеті. У віці 26 років він здобув ступінь доктора філософії. Бернс прийняв запрошенням від Веслі Мітчела і почав працювати у Національному бюро економічних досліджень.

Далі кар’єра Бернса розвивалася успішними віхами. Наступні десятиліття талановитий економіст відігравав передову роль у фінансовій політиці Америки. Артур став головою Ради економічних консультантів тодішнього президента Дуйта Ейзенгауера. У сімдесятих роках уродженець Станіслава керував Федеральною Резервною Системою США. Вона – ключовий механізм центрального банку країни. За його головування американська валюта позбулася вільного конвертування у золото. 

Своє політичне життя Артур Бернс закінчив послом країни у Німеччині. А останні роки життя провів на віллі біля міста Вермонту. Помер Артур Бернс у 83-річному віці.

Про геніального уродженця Станіслава не забули в його рідному місті. Зараз у Франківську є пам’ятник Артуру Бернсу,  а також колоритний заклад – «чарочна», названа його ім’ям.

фото – сайт «Репортер»

Світлана Алексієвич

фото – сайт «Litgazetta»

Публіцистка, письменниця, Лауреатка Нобеліської премії з літератури. Народилася у 1948 році у тодішньому Станіславі в родині сільських вчителів. Батько Світлани – білорус, а мама – українка. Про те, як родина жила у нашому місті, відомо мало. Сім’я згодом переїхала на Вінничину. Там Світлана і провела дитинство. 

«Я пам’ятаю, що батьки мої жили дуже важко. Тато був військовим, а згодом довго працював сільським вчителем. Мені запам’ятався запах волосся, пилу і ці долини. Бабусю пригадую дуже вродливою, із чудовим голосом. Пам’ятаю, як білили хату, пекли хліб. Це дуже добре пам’ятаю. Постійно говорю, що пишаюся своєю українською кров’ю».

Згодом родина переїхала до Білорусі. Світлана працювала журналісткою районної газети, публікувалася у різних виданнях. 

Першу книгу видала 1983 року – «У війни не жіноче лице». А щоб написати «Цинкових хлопчиків», їздила в Афганістан, зустрічалася і спілкувалась із ветеранами бойових дій і матерями загиблих. 

У 1997 році видала твір «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього». Ця книга присвячена аварії на ЧАЕС. Під час роботи над нею, поспілкувалася із понад пів тисячею людей – свідками аварії, ліквідаторами, науковцями.

фото – сайт «LB.ua»

Деякий час письменниця працювала в Італії і Швеції, перебуваючи  в опозиції до влади Білорусі.

«Світлана постійно була проти будь-якої диктатури. Вона така ідеалістка, правозахисниця і правдошукачка», - говорить письменник, журналіст Андрій Курков про Світлану Алексієвич.

У 2015 році стала лауреаткою Нобелівської премії з літератури «за поліфонічні тексти, пам’ятку страждань і мужності у наш час».

Ось, як на це відреагував письменник із Івано-Франківська Юрій Андрухович: 

«Добре, що премію отримала людина, котра народилася у Франківську. Щодо її літературного доробку, думаю, що комітет так відзначив передовсім громадянську позицію і публіцистичну відвагу». 

Книжки письменниці видавались у країнах західної Європи, США, Китаї, Японії, Індії. Окрім того, вона стала авторкою 21 документального фільму. 

Макс Шур

фото – «Репортер»

Професор, науковець, особистий лікар і біограф Зигмунда Фрейда. За національністю – німець. Народився Макс Шур 1897 року у Станиславові. Проте прожив у нашому місті недовго. 1914 року, після того, як місто захопили російські війська, сім’я емігрувала до Відня. 

Там він поступив до медичного факультету університету Відня, пише автор Роман Діда, котрий видав біографічний довідник «Вони народилися у Івано-Франківську». 

У студентські роки Макс Шур ходив на лекції Зигмунда Фрейда. Той і зацікавив його до психоаналізу. 

У 1920 році почав працювати у віденській поліклініці. Там впродовж наступних 18 років лікував внутрішні хвороби. За пропозицією грецької і данської принцеси Марії Бонапарт, наш герой став особистим лікарем Фрейда. 

До слова, тато Зигмунда Фрейда є уродженцем Тисмениці (сусіднє до Франківська містечко). Лікуючи Фрейда, Макс Шур із ним подружився. Разом із ним він переїхав до Лондона під час нацистської навали у Європі. Фрейд у той час хворів на рак – саме Макса він попросив здійснити евтаназію, коли прийде час. Це сталося 1939 року – Шур вколов Фрейду морфій.

Згодом, у своєму творі «Зигмунд Фрейд. Життя і смерть» Макс Шур написав про проблеми психологічного характеру, які турбували самого ж Фрейда.

Після смерті доброго друга, Макс Шур переїхав до Сполучених Штатів Америки. Там став професором клінічної психіатрії в університеті штату Нью-Йорк. Макс Шур заснував психоаналітичну асоціацію, написав понад 30 наукових праць із медичної психопатології. Помер він 1969 року в Нью-Йорку. 

Comments