Представники української літератури щороку дивують прихильників новими чудернацькими ідеями, захопливими сюжетними лініями, нетиповими та навіть дивакуватими персонажами. Сучасні українські письменники створюють справжні шедеври, що точно будуть актуальні роками. З кожним роком все більше підлітків обирають твори саме українських митців. Читача приваблюють нові глибинні теми, стиль та манера письма автора, унікальність ідеї, несподівані сюжетні повороти та інтрига, пише сайт frankivski.info. Тому багато прихильників сучасної української літератури обирають творчість відомого поета з Івано-Франківська – Юрія Винничука.
Життєпис
Юрій Павлович Винничук народився 18 березня 1952 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Батьки митця приїхали сюди із Тернопільщини: тато виріс у селі Бережанка, а мати – у селі Малі Фільварки, неподалік Кременця. Назвали Юрія на честь дядька, що був членом молодіжної організації українських націоналістів, за що був розстріляний чекістами.
Навчався Юрій Павлович в Івано-Франківському університеті на факультеті філології, де здобув професію вчителя української мови та літератури. Після завершення навчання отримав роботу у місцевому видавництві «Прикарпатська правда». Журналістська діяльність привернула увагу КДБ до Юрія Винничука. 4 квітня 1974 року квартиру прозаїка обшукали у надії виявити антирадянські статті, на щастя, нічого незаконного у помешканні не було.
У 1974 році письменник приймає рішення переїхати до Львова. Саме тут він отримує своє легендарне прізвисько «Юрко-чемодан», адже щодня блукає із сумкою, напханою рукописами. У Львові доводилось працювати вантажником та художником-початківцем. Займався фарцуванням – так у радянські часи називали спекуляції та контрабанду. Також Юрію Винничуку доводилось бути своєрідним сутенером, супроводжуючи повій до коханців, він залишався у їхньому помешканні та вивчав побут. У двадцять п’ять вступив до лав збройних сил. Працював штабним військовослужбовцем.
З 1987 по 1990 працює режисером у Львівському естрадному театральному об’єднанні «Не журись». Тут пише сценарії та пісні, а також грає як комедійний артист. У 1990 році покидає стіни театру і разом зі товаришем Стефаном Оробцем створюють «Кабаре Юрця та Стефця!».
У 1991-1994 роках Юрій Винничук працює редактором агентства містики та сенсацій у виданні «Post-Поступ». У 1995 році Юрій Павлович стає головним редактором еротичного видання «Гульвіса» у Львові. У 1998-1999 роках отримує посаду редактора відділу у друкованому виданні «Поступ». Саме у ці роки народжується псевдонім автора Юзьо Обсерватор.
Творчість
Дебютна авторська збірка «Відображення» складалася з двадцяти сторінок та вийшла у світ у 1990 році. А наступна книга віршів «Передчуття осені» була надрукована у 2010 році. Двадцять років автор шукав ті самі слова та рими, аби описати потрібні почуття. Проте письменник протягом цього часу видав багато прозових творів, серед яких і книги для дітей, і для дорослих.
Для діток Юрій Винничук пише літературні казочки. Проте його авторська манера письма прослідковується і тут. Звичну казку письменник модифікував під себе та поєднав з іншими жанрами. Найвідомішим дитячим твором автора є повість-казочка «Місце для дракончика», яку побачив світ у 1990 році. Це розповідь про травоїдного дракончика на ім’я Грицько, який є справжнім романтиком та мрійником. Написав Юрій Винничук і декілька повчальних та смішних оповідей про двох товаришів Чеберяйчиків. Також читачі добре сприйняли фантастичну казочку «Літопис від равлика», де герой за власним бажанням перетворився на молюска. А от казочка «Метелик вивчає життя» переносить нас у чарівний світ, де товариші Чеберяйчики знайомляться з метеликом, що живе лише добу і за двадцять чотири години має пізнати сенс життя.
У 1991 році друком виходить перша повість Юрія Винничука для дорослої аудиторії — кримінальний детектив «Діви ночі», спочатку у виданні «Дзвін», а через рік повноцінною книжкою у стінах київського видавництва «Український письменник». У цьому ж році з’являється повість-антиутопія «Ласкаво просимо в Щуроград», у якій автор висміює тоталітаризм та принципи радянської політики. Унікальною повістю Винничука є «Житіє гаремноє», яка начебто базувалась на щоденниках Роксолани.
Манера письма
Свою популярність Юрій Винничук здобув завдяки містифікаціям. Твори літературного діяча мали неабиякий успіх та тривалий час обговорювались у суспільстві. Найпопулярнішою містифікацією є розповідь про захоплення Києва військом монгольського хана Батия у 1240 році. Юрій Винничук написав твір згідно з нібито реальними описами середньовічного ірландського діяча Ріангабарома. Стверджувалось, що ірландець був у столиці та усе бачив і описав події у вірші «Плач над градом Києва». Але і поезію цього митця, і авторський твір Юрій Винничук просто вигадав. Проте письменник зміг переконати аудиторію, що такий ірландець існує. Деякі журналісти створювали статті та посилались на Ріангабара, якого насправді вигадав Винничук, аби розповісти світу унікальну історію написання книги.
Свою літературну творчість Юрій Винничук розпочав у вісімдесятих роках та з легкістю влився у творче об’єднання письменників-нонконформістів, що тривалий час протидіяли політиці радянської влади. Поет пише у всіх можливих літературних жанрах, вигадує захопливі історії, аби збільшити продажі книжок. У творчому доробку Юрія Винничука є безліч романів, антиутопій, оповідань, п’єс, поезій, містифікацій, публіцистичних статей, біографічних та краєзнавчих публікацій. Також письменник тривалий час перекладає художні твори світових класиків.
Творчість Юрія Винничука, як і його біографія, захоплює авантюрністю. Прозаїк популярний завдяки своїм детективним сюжетам, в які органічно вплітає гротеск, бурлеск, еротизм, сарказм, пародію, фантасмагорію, гумор та іронію. В українській літературі Винничука прославляють як батька чорного гумору. Також Юрій Павлович виступає популяризатором Галичини.
Цікаві факти
Юрія Винничука часто звинувачували у плагіаті.
У 1993 році, під час своєї журналістської діяльності, Юрій Винничук вщент розкритикував нове друковане видання «Літературно науковий вісник» за нібито привласнення назви, адже абревіатура видання нагадувала чинний часопис. Редакція «Літературного наукового вісника» відреагувала на статтю журналіста негативно, тому на Винничука подали скаргу. Головний редактор звинуватив письменника у некомпетентності, адже його публікація призвела до припинення друку журналу. Суд вислухав дві сторони та прийняв рішення. Юрій Винничук виплатив моральне відшкодування.
У 2012 році Юрій Винничук став одним із учасників проєкту «Лагідна українізація». Митець не втримався, піднявся на середину сцени та розпочав декламувати свою поезію «Колискова», яка дуже тонко оповідає про сновидіння політичних діячів. У 2013 році друковане видання «Український тиждень» замовило у письменника сатиричну оповідь. Юрій Винничук так захопився процесом, що створив унікальну трагікомічну виставу на один акт «Останній бункер», яка детально описує втечу легітимного президента Януковича.
Юрій Винничук – феномен сучасного українського літературного об’єднання, творець унікальних історій та надзвичайно талановитий письменник. Івано-Франківськ пишається своїми мешканцями!