Секрет успіху Івана Малковича: як створити видавництво, що стало символом епохи
Якщо запитати сучасного українця, з чим у нього асоціюється якісна дитяча книжка, магічний світ “Гаррі Поттера” рідною мовою або витончена патріотична поезія, першим у думках вирине ім’я, яке знає кожен український читач – Іван Малкович. Видавець, який змінив уявлення про українську книжку, поет, якого Ліна Костенко назвала “найніжнішою скрипкою України”, та засновник легендарного видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”.
Історія успіху Івана Малковича – це не просто розповідь про вдалого підприємця у сфері поліграфії. Це масштабний культурний проєкт довжиною в життя, історія про те, як одна людина здатна виховати естетичний смак цілої нації, повернути престиж українській мові й довести світові, що українська книга може бути досконалою – читаємо на frankivski.info.
Коріння з Нижнього Березова: музика, шляхта й порятунок Каменяра
Іван Малкович народився 10 травня 1961 року в селі Нижній Березів Косівського району на Івано-Франківщині. Його родина належала до давньої галицької застінної шляхти, де з покоління в покоління передавалися особливе шанування традицій, висока культура та гідність.
З цими краями пов’язана й дивовижна родинна легенда, яка згодом визначила долю майбутнього видавництва. У березні 1880 року прародич Малковича – селянин Степан Арсенич – урятував від голодної смерті видатного українського письменника Івана Франка, який щойно вийшов із коломийської тюрми після 98 днів арешту. Малий Іван Малкович змалку пишався цим вчинком свого предка. А пізніше саме з Франкового оповідання “Грицева шкільна наука” він візьме крилату фразу, за якою діти вчилися читати по складах – “а-ба-ба-га-ла-ма-га” – і зробить її світовим брендом.
Музика стала першим професійним покликанням Малковича. У 1976 році він вступає до Івано-Франківського музичного училища імені Д. Січинського на скрипкове відділення. Музика навчила його відчувати ритм, гармонію та паузи – якості, які згодом стали фундаментальними як у поезії, так і у видавничій справі. Проте прагнення глибшого пізнання слова вело далі: у 1980 році Малкович стає студентом філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
“Найніжніша скрипка”: поетичний злет та визнання класиків
Поетичний талант Малковича розквітнув надзвичайно рано. У січні 1981 року 19-річний юнак публікує свою першу велику добірку віршів у газеті “Літературна Україна” зі вступним словом самого Дмитра Павличка. Того ж року на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень колег-письменників Івана обирають “Найкращим молодим українським поетом”.
У 1984 році виходить його дебютна збірка віршів “Білий камінь”. Вона викликала справжній фурор серед інтелігенції. Рецензію на книжку написала сама Ліна Костенко: у властивій їй безкомпромісній та водночас проникливій манері вона вказала автору на дрібні огріхи, але у фіналі піднесла його до небес, назвавши Малковича “найніжнішою скрипкою української поезії”.
У 25 років Малкович стає наймолодшим на той час членом Спілки письменників СРСР. Згодом світ побачили збірки “Ключ” (1988), “Вірші” (1992), “З ангелом на плечі” (1997), “Подорожник з новими віршами” (за яку у 2017 році автор виборов Національну премію України імені Тараса Шевченка) та “Яксунині береги” (2020). Його вірші перекладено англійською, німецькою, італійською, польською, грузинською та багатьма іншими мовами.
Однак на вершині поетичного успіху Малкович відчув: лише писати вірші в країні, де українське слово систематично витіснялося на манівці, замало. Потрібно було змінювати саме культурне середовище.
Культурний авангард: від “Червоної рути” до власного видавництва
Наприкінці 1980-х років Малкович опиняється в епіцентрі боротьби за українську ідентичність. У 1989 році разом із музикознавцем Тарасом Мельником та музикантом Кирилом Стеценком він стає одним із головних натхненників та організаторів першого молодіжного пісенного фестивалю “Червона рута” в Чернівцях.
Це була справжня революція. Малкович понад півроку оббивав пороги радянських партійних кабінетів, вимолюючи дозвіл на захід та відстоюючи жорсткий україномовний статус фестивалю. Саме там, завдяки зусиллям молодих ентузіастів, з підвалів андеграунду вийшла сучасна українська музика, а зі сцени вперше за довгі десятиліття заборон прилюдно зазвучав національний гімн “Ще не вмерла Україна”.
Після праці вчителем мови та редактором у видавництвах “Веселка”, “Молодь”, “Соняшник” та на “Укртелефільмі”, Іван Малкович приходить до головного рішення свого життя.
У 1992 році він засновує “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ” – перше в незалежній Україні приватне дитяче видавництво. На той момент у суспільстві панував тотальний дефіцит якісної української книжки, а ринок заполонила російськомовна продукція. Малкович вирішив змінити це розкладання сил.
Головним поштовхом до створення видавництва стало народження старшого сина Тараса. Малкович мріяв про книжку для власної дитини – “Українську абетку”, яка б вирізнялася вишуканістю і мала глибокий духовний підтекст: починалася б зі слова “Ангел”, а завершувалася словом “Янгол”. “Один ангел на початку, інший – у кінці, і вони ніби оберігають усю нашу Абетку”, – пояснював видавець.
Революція якості та акція “Мінідиво”
Іван Малкович установив у своєму видавництві стандарти, які раніше здавалися неможливими для українського книгодрукування:
Ніяких компромісів із мовою. Видавництво принципово не випускало й не випускає жодної книжки російською.
Неймовірна поліграфічна якість і художня ілюстрація. Малкович залучив до співпраці найкращих художників, зокрема легендарного Владислава Єрка (його “Снігова королева” та “Казки туманного Альбіону” вийшли у 22 країнах світу).
Перфекціонізм. Малкович особисто контролював кожен етап – від редагування до нічних чергувань у друкарнях.
Шедевром соціально-культурного менеджменту стала акція “Мінідиво”, запущена 31 грудня 2001 року. Розуміючи, що в бідній на той час країні якісна книжка доступна не всім, Малкович випустив 2,5 мільйона примірників малоформатних дитячих книжечок за символічною ціною – 1 гривня.
Завдяки співпраці з “Укрпоштою” ці книжки потрапили в найвіддаленіші села, в Крим та на Схід України. Видавництво отримало понад 40 тисяч листів подяки від розчулених батьків та дітей. Це був прорив, який остаточно зробив “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ” народним брендом.
“Хрещений батько” Гаррі Поттера та вихід на “дорослий” ринок
На початку 2000-х років Малкович зробив хід, який назавжди ввійшов в історію світового книговидання. Він придбав права на переклад серії романів Джоан Ролінґ про Гаррі Поттера.
Завдяки феноменальній командній роботі – перекладача Віктора Морозова, редактора Олекси Негребецького, художника Владислава Єрка та самого Малковича – український переклад сьомої книжки (“Гаррі Поттер і смертельні реліквії”) вийшов першим у світі, випередивши всі інші мовні версії!
Навіть сама Джоан Роулінґ під час одного зі своїх світових інтерв'ю презентувала 7-й том саме в українському виданні, відзначаючи його обкладинку як найкращу у світі. “Гаррі Поттер” від Малковича зробив те, чого не вдавалося багатьом реформам: він зробив читання українською мовою модним і престижним серед підлітків.
У 2008 році “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” відкрила новий напрям – літературу для дорослих. Першим грандіозним бестселером став роман Ліни Костенко “Записки українського самасшедшого” (2010), наклад якого перевищив 80 тисяч примірників. Видавництво випустило унікальні серії “Українська Поетична Антологія”, монументальні тритомники “100 казок” та “Улюблені вірші”.
Особисте життя, муза і родинне тепло
Успіх Івана Малковича був би неможливим без його родини. Свою майбутню дружину, скрипальку Ярину Антків (представницю знаменитої диригентської династії), він уперше побачив у 24 роки на літературній зустрічі. У 1986 році вони побралися, відгулявши гучне гуцульське весілля на 550 гостей у Нижньому Березові.
Ярина стала для Малковича головним диригентом життя, музою та найсуворішим критиком. Подружжя виростило двох синів.
Цікаво, що саме Тарас і Гордій були найпершими читачами й слухачами всіх книжок видавництва – саме на них Малкович випробовував ритм, сюжети та переклади, зокрема “Гаррі Поттера”.
Сьогодні Малкович живе під Києвом, поруч із ділянкою свого давнього друга та кума – актора Богдана Бенюка.
Іван Малкович: секрети успіху видавця та поета
Аналізуючи понад 30-річний шлях Івана Малковича як видавця та понад 40-річний шлях як поета, можна виділити головні складники його феномену:
Непохитна віра в національну ідею: Малкович довів, що українська мова й культура можуть бути самодостатніми, високоприбутковими та конкурентоспроможними без жодних дотацій чи поступок агресивним сусіднім ринкам.
Безапеляційний перфекціонізм: Кожна книжка “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” – це витвір мистецтва. Від вибору паперу й шрифту до шрифтового дизайну та художніх ілюстрацій.
Естетичне виховання поколінь: Малкович не просто видає книжки, він формує смак читача з колиски. Кілька поколінь українців виросли на його “Абетці”, “Сніговій королеві” та “Гаррі Поттері”.
Синтез поезії та бізнесу: Малковичу вдалося поєднати тонку душевну організацію поета із твердою рукою та далекоглядністю видавця й культурного менеджера.
Сьогодні Іван Малкович продовжує активну діяльність: видає нові книги, веде яскраві соцмережі, закликає молодь до читання і залишається одним із головних моральних та культурних авторитетів сучасної України. Його життя – це яскравий доказ того, що коли ти робиш свою справу з любов’ю, янгол на плечі обов’язково приведе тебе до визнання, яке вимірюється не лише прибутками, а й щирою любов’ю мільйонів читачів.
