По-справжньому обдаровані талантом люди не можуть не світитися. Їх видно здалеку і вони притягають своїм творчим магнетизмом всіх, хто вміє бачити справжнє мистецтво. Та особливо обдаровані надпотужним даром люди, як яскрава зоря на нічному небі, яскраво спалахуючи, швидко гаснуть, пише сайт frankivski.info. Це, можливо, плата за Божу іскру, чи вищі сили також хочуть ближче відчути енергію творчості. На підтвердження цієї думки варто пригадати Володимира Івасюка, Василя Симоненка чи Андрія Кузьменка (Скрябіна). Так само пронеслось життя талановитого прикарпатця, найкращого цимбаліста сучасності Петра Сказківа.
Любов до музики майже з пелюшок
Народився Петро Петрович Сказків у Ворохті 15 травня 1987 року в сім’ї музикантів. Тому музику чув змалечку і, як мовиться, полюбив її з молоком матері. Вже в трирічному віці виступав у складі гурту “Горяни”, який заснував батько. Це був сімейний квартет, до якого входили всі четверо дітей Сказківих. До команди входили найстарша сестра Ірина, брати Василь і Юрко та наймолодший учасник квартету – Петрусь. Вже в 90-х роках минулого століття гурт мав неабияку регіональну популярність. Згодом його перейменували на “Петровичі”. Вся дітвора з “Петровичів” закінчила музичну школу. Петро закінчив клас баяна. Оскільки батько працював у Будинку культури, то діти були учасниками різноманітних конкурсів та фестивалів. Крім цього сімейний гурт під егідою обох батьків грав на весіллях, що було додатковим джерелом доходу для багатодітної сім’ї, а для важких дев’яностих це було неабияким плюсом.
Крім цимбалів батько, який сам є мультиінструменталістом, навчив гри на різних інструментах: сопілка, скрипка, гітара. В цілому Петро грав на 12 інструментах. Та найбільше припали до душі цимбали. За спогадами брата Юрія, перший цимбал юний Петро отримав у спадок.
Юнацький запал та кавери іноземних хітів
Далі було навчання в Івано-Франківському музичному училищі імені Дениса Січинського. Петро на той час вже добре опанував гру на цимбалах, але не зупинився у вдосконаленні. Він вирішив змінити уявлення про цей народний інструмент, який вважався здатним тільки для супроводу коломийок чи народних пісень. Він почав створювати кавери до відомих українських та світових хітів. Граючи в гуртожитку відомі пісні, гуртував навколо себе студентів, які зачудовано слухали та були в захваті від почутого. Такий ажіотаж навколо його творчості спонукав амбітного юнака до нових творчих пошуків і пропагування цимбалів у суспільстві. “Петровичі” ставали дедалі популярнішими, попри те, що сестра Ірина та брат Василь одружилися, вони продовжували працювати у гурті. Паралельно відпрацьовували на весіллях, оскільки треба було заробляти на життя.
Петро починає писати власну музику. Харизматичний хлопець і тут має значні успіхи. У 2007 році гурт записує свій перший і єдиний альбом “Вітер з гір”. Відомим тоді не став тільки тому, що не мав достатньо коштів на продюсера та просування і ротацію альбому. Але життя — штукенція з вимогами. Побут та реалії життя вимагали часу на більш прагматичні речі, ніж музика, тому сімейний бенд “Петровичі” розпався. Але Петро Сказків не опускав руки і не попрощався з музикою, а, взявши цимбали, торував шлях до музичного Олімпу.
Музика+педагогіка=новий виток творчості
Зі спогадів Петра Петровича дізнаємось, що в якийсь момент йому стало зрозуміло: вміння, яке йому передав батько, він змушений передати далі. Тому він вирішив набрати групу дітей на гурток і навчити гри на давніх гуцульських інструментах. Він розвішав навіть по місту оголошення про набір групи. Та широчінь душі митця не змогла зупинитися у виборі однієї групи, а вийшло аж п’ять. Але за примхою долі сталось так, що найуспішнішим виявився проєкт, який був створений мимохіть.
Одного дня діти, які йшли з танцювального гуртка, почули музику за стіною, вона їх зачарувала і вони зайшли глянути на виконавця. Познайомились, спробували грати на цимбалах і так почалась історія етно-панк-рок гурту “Петрос”. Вийшло так, що новостворений бенд теж став родинним. Гурт складався із трійнят Влада, Мирослави, Тетяни та їхньої старшої сестри Віка Ониськівих і троюрідного брата.
Одночасно з “Петросом” музикант сформував ще один гурт “Джараб”. Віртуозний цимбаліст таким чином проявив себе не тільки як майстерний виконавець, а й постав хорошим керівником та педагогом. Разом зі своїми вихованцями Петро Петрович взяв участь у шостому сезоні “Україна має талант”. І хоча гурт пройшов відбір, та до фіналу не потрапив. На це були певні причини, але, як казав сам Петро Петрович:
”Отримали граблями по чолі, щоб не задавались, а могли реальніше дивитись на речі, і зрозуміти, що навколо багато таких самих талановитих дітлахів”.
… і на дуді грець
Але, як і всі багатогранні особистості, Петро Сказків не зациклювався на чомусь одному. Крім педагогічної діяльності музикант активно розвивав зелений туризм у регіоні та пропагував любов до подорожей. Неодноразово сам водив туристів популярними маршрутами, дуже часто навіть беручи із собою улюблений інструмент. Тому і на Говерлі звучали цимбали.
Крім походів горами у вільний час долучався, а інколи й сам організовував благодійні концерти чи збори для людей, що потребували допомоги. Часто можна було почути цимбали та сопілку на Франківській стометрівці. Це хлопці проводили черговий збір коштів.
Також хлопець у вільний час любив майструвати, особливо різьбити по дереву. Збереглись його роботи, які так само демонструють творчу уяву талановитого митця. Самотужки спроєктував та облаштовував студію для звукозапису, але, на жаль, не встиг завершити.
Під час подій Революції гідності юнак теж не залишився осторонь. Нікого не повідомивши, взявши тільки свої цимбали, вирушив до Києва. Його запальну гру, яка підтримувала бойовий дух протестувальників, показували на всіх каналах, і не тільки національних. Щоб зрозуміти глибінь його таланту, зверніть увагу на факт: на майдані Петро Петрович створив 5 композицій, які не мав ні часу, ні можливості записати. Але, повернувшись з Києва, музикант зумів їх всіх відтворити. Зараз його каску і щит з майдану можна побачити в Ворохтянському будинку культури.
Апогеєм творчого злету талановитого музиканта стала його участь у шоу “Україна має талант”. У сьомому сезоні митець виступав сам, і вже у відборі зачарував не тільки глядачів, а й всіх суддів, які одноголосно дозволили брати участь далі. Петро Сказків успішно дійшов до фіналу, але посів лише друге місце. Проте його віртуозність не залишила байдужим поціновувачів автентики та майстерної гри.
Попри надзвичайно насичену творчу роботу, Петро Петрович був надзвичайно прекрасним сім’янином. Він обожнював своїх найрідніших: дружину Ольгу та двох діток — донечку Петру та синочка Микитку.
Осиротілі цимбали
Та доля вирішила перервати творчий лет Петра Сказківа. Захворівши на пневмонію, через півтора місяця лікарі діагностували рак. Швидко страшна недуга знищила неймовірний талант Прикарпаття. У лютому 2021 року Петро Петрович Сказків відійшов у вічність.
Але по собі залишив чималий творчий спадок. Його учні мають в собі творчу іскру музиканта, яку, сподіваємось, як вогонь Прометея берегтимуть та передаватимуть далі.
Сам митець в одному з інтерв’ю сказав пророчі для себе слова і настанови для всіх інших:
“Я пишу на основі пережитих подій. Одного разу йшов вночі додому і здійнявся сильний вітер. Буревій почав ламати дерева, руйнувати огорожі й ці відчуття адреналіну, які вирували тоді в мені, вилились в композицію. «Буревій» – те, що додало в моє життя адреналіну. Я почав розуміти, що людство нічого не може зробити проти природи. Ми можемо щось змінити в цьому світі, але злість природи нічого не зможе зупинити. Потрібно просто жити: сьогодні, зараз і тепер”.