Вони – підприємці, які побудували на Галичині цілу бізнес-імперію, одні із найбагатших родин всього регіону, будівничі першого у нашому місті торгово-розважального центру. Мова йде про братів Гартенбергів. Пересічному франківцю це прізвище без сумніву викликатиме асоціацію із унікальним для міста закладом – пасажем. Як у братів Гартенбергів виникла ідея спорудити його та звідки вони мали стільки грошей – пишемо далі на frankivski.info.
Родина Гартенбергів: хто вони та звідти?
Приблизно від початку 18 століття на Галичині проживала родина на прізвище Гартенберги. Осередок цієї єврейської сім’ї був у Дрогобичі. Всередині 19 століття родина почала заробляти чималі гроші. До цього йшли поступово.
Спершу Лазар Гартенберг зумів налагодити бізнес деревини – обробляв і продавав. Згодом батько родини виготовляв із дерева опори для нафтових копалень. Цим здобуває достатній капітал, аби придбати і собі цілий завод із переробки нафтопродуктів. Разом із братом Мойсеєм він починає розвивати у Дрогобичі цей прибутковий бізнес.
Завдяки капіталу від нафти, родина починає займатися і пивоварінням, виготовленням тютюну, а також сільським господарством. Гартенберги стають володарями земель і домівок на Галичині та у столиці держави – Відні. Від старшого покоління бізнес поступово переходить їхнім дітям.
Гартенберги Станіславова
Родина Гартенбергів росла, підприємництвом, фінансами й розвитком справи почали займатися діти Лазаря та Мойсея. Тут в історії їхньої родини і з’являється Станіславів. Для нашого міста найбільш значущими постатями є Ігнація та Еді Гартенбергів. Вони були синами Мойсея.
Ігнацій активно працював над розширенням родинної справи. Із часом він домігся розроблення нових нафтових свердловин, збільшення інфраструктури переробних заводів. У той час Еді займався фінансами. Він безпосередньо був керівником сімейного банку, котрий розташовувався у Відні.
Для Станіславова брати зробили чимало. Будинки на вулицях Галицькій та Сотника Мартинця, кам’яниці на Вічевому майдані – завдяки зусиллям магнатів місто наповнилося розкішними спорудами, що зараз є історичним надбанням. Брати побудували цілий квартал із внутрішнім двором. Там родина проживала й відпочивала. Проте ідеї та амбіції братів Гартенбергів переповнювали. Вони затіяли спорудити із кварталу цілий торгово-розважальний центр, передає «Куфер».
Будівництво пасажу
Квадратні метри поміж житлової забудови в самісінькому центрі міста брати вирішили використати зі значно більшою вигодою. У Станіславові судилося виникнути пасажу. Це споруда, в якій по двох сторонах широкого проходу розміщували магазини-крамниці, а перекриття будівель – зі скла. На той час такі будівлі були у Лондоні, Парижі та деяких інших європейських містах.
Будівництвом споруди займалася компанія із Відня. Це була престижна, відома у Європі фірма «Кельнер і Гельмер». Архітектори компанії займалися проєктуванням театрів Відня, Одеси та Чернівців. Проєктуванням пасажу братів Гартенбергів керував один із кращих архітекторів компанії – Генріх Густав Кошиць. Проте сталося так, що завершував проєкт львівський спеціаліст Антоній Флейшель. Все через раптову смерть Кошиця.
Будівництво тривало стрімко. На урочисте відкриття пасажу чекати довелося менше року. На той час торговельний комплекс мав п’ять входів, його облаштували газовим освітленням, обладнали вентиляційною системою і невеликим фонтаном. А ще – встановили водогін із декількома пожежними гідрантами.
У пасажі втілилося завзятість і трудолюбство Гартенбергів
Найчастіше місцева преса відмічала розкішну кав’ярню на другому поверсі під назвою «Едісон». Газетярі із «Кур’єру Станіславського» у замітці звертали увагу на дорогу люстру, буфетну залу, галерею для оркестру, приміщення для гри у карти, окрему читальню та вбиральні для жінок. Преса із захопленням описувала те, як неохайний двір поблизу кам’яниць родини Гартенбергів став дивовижним пасажем – будівлею із європейським виглядом, котра може прикрасити й вулиці столиці. Гарні відгуки отримала саме ідея високої скляної стелі цієї двоповерхової будівлі.
У пасажі братів Гартенбергів розмістили багато крамниць, салонів, кав’ярень й інших закладів харчування. Підприємці, які винаймали тут місце, були задоволені ціновою політикою, а відвідувачі – комфортним і ошатним ринком.
Приміщення із торговельними прилавками, подейкують, настільки дорого виглядали, що схожі були на музеї. Такий ефект доповнювали скульптури та картини, якими були прикрашені стіни центру. Тематика цих робіт була підходящою – світлини з промисловістю, ремеслами та рільництвом. А на одному із зображень можна було впізнати головним трудівників – братів Гартенбергів та авторів пасажу – архітекторів Флейшля, Кудельського і Боублика.
Місцева легенда про багатство Гартенбергів
Коштувало зведення пасажу досить дорого – 400 тисяч корон. Про багатство родини Гартенбергів говорили по всьому місту. Місцеві навіть придумали легенду. Мовляв, один із братів приходив до місцевого урядника із проханням надати дозвіл на те, щоб замість плиток підлогу пасажу вимостити срібними монетами. Таким чином магнати хотіли показати всій країні, наскільки багаті вони є.
Таке прохання бургомістра застало у роздумах. З одного боку – заборонити не можна, бо нема юридичних підстав, а з іншого – на монетах атрибути імперії, по яких топтатимуться. Вихід із ситуації бургомістру підказала дружина: дозволити Гартенбергам вимостити підлогу монетами, але вони мають тільки стояти ребром, пише «Репортер».
Дві війни, що зруйнували бізнес-імперію
Невідомо, яких би достатків надбала б родина Гартенбергів, якби не Перша Світова війна. Бойові нанесли численних руйнувань Станіславову. Торговий центр пошкоджений й підпалений, кам’яниці зруйновані, про бізнес у час війни і годі думати. Декілька членів сім’ї на своїй шкірі в армії відчули, що таке бої. Після війни територію пасажу брати не могли утримувати, її продали місту. На щастя, місцеві урядники не занедбали споруду, а відновили.
Ігнацій Гартенберг керував підприємствами ще до 30-х років. Проте нацистське вторгнення назавжди знищило могутню бізнес-імперію родини. Магнат встиг перебратися до Туреччини – там у той час проживала його донька. У 40-х роках родина Гартенбергів емігрувала. Зокрема, син Ігнація переїхав до Лондона, а донька – у США, де проживали інші представники роду. Сам же Ігнацій помер в Туреччині у 44 році.
Спадщина Гартенбергів у місті, на щастя, збереглася. Розкішний пасаж, який спорудили брати, у період радянської влади використовували як приміщення для баз, потім як супермаркет і магазин для дітей. У часи Незалежності у будівлі проводили дві всесвітні виставки творів сучасного мистецтва, які увійшли в історію міста як «Імпреза»
У 2011 році споруду ще раз реставрували, а на центральних входах з’явилася історична назва – «Пасаж Гартенбергів». Інтер’єр у будівлі реконструювали й осучаснили. Перший торговий центр у Станіславові у наші дні приймає відвідувачів у ресторанно-відпочинковому комплексі. Тут також проводять різноманітні презентації, виставки, модельні покази та галицькі бали.